153. Готово! Парус роспустили
Василь Доманицький
В М. – за № 17. Це передостанній вірш з р. 1849, і свідчить він, що вже експедиція Бутакова з Шевченком вертається назад
«Посунули по синій хвилі
Поміж кугою в Сир-Дарью. . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . .
Прощай, убогий Кос-Арале!
Нудьгу заклятую мою
Ти розважав таки два літа»…
Два літа – це, як ми знаємо, літо р. 1848 і 1849. Шевченко, вернувшися з експедиції, трохи згодом писав до Бодянського: «Перейшов я пішки двічи увесь Киргизький степ, аж до Аральського моря, плавав но йому два літа» [Русская старина, 1883, 9, 640]. Між іншим, ми маємо і ближчі відомості, а власне, що з Раїму Шевченка вирушив в Оренбург 10 жовтня і в Оренбург прибув 1 листопада.
Як бачимо: «Готово! Парус роспустили»! належить до часу повороту вже з експедиції, а не до початку плавби по морю, як це говорить небіжчик О. Кониський [Киевская старина, 1893, кн. 2. 248].
В автографі Б. вірша цього немає.
Уваги:
47, 18 зн.: в Сир Дарю, – в автографі тілько: в С. Д.
– 11 зн.: І знали, що з тебе зробить, – здається, що повинно бути зробити, і воно б тоді рифмувалося з попереднім: два літа. В автографові, на жаль, як оправлялася книжечка, обрізано дуже краї, і не знати, що стоїть після т (в слові зробити), – чи и, чи ь.
Дата вірша не тільки р. 1849 (а не 1848), але навіть більш можна сказати: мабуть, місяць вересень, якщо не початок жовтня.
Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 279.