135. Не додому в ночі йдучи
Василь Доманицький
(на Різдво).
В автографі М. стоїть за № 3 року 1849 (16 зшиток од початку), а в Б. на початку р. 1849 (теж на 3-му місці). Ні в М., ні в Б. заголовку немає – в М. стоїть лишень N. N. (як знаємо, цей N. N. – Федір Лазаревський) і так само N. N. і в копії Жемчужникова. Вперше видруковано в «Хаті» р. 1860, а потім в «Основі», 1862, 1.
Одміни:
39, 16 зн.: мій друже, – в М. зразу було: брате.
– 15 зн.: пожуриться, – в М.: зажуриться.
– 13: А так тілько. На дворі, бач, – в М.: тілько, що надворі.
– 6 і 5 –
До церкви молиться
пійдуть люде завтра рано,
– в М. зразу було: зберуця молиця, – поправив на молитись: а в рядку 5 Люде добрі. Завтра рано
– 3 зн.: в пустині, – в М.: у полі.
– 1: піском, снігом, – в М.: снігом білим.
– 3: зустрічати, – і в М. і в В.: зострічати,
– 5: з тим лихом, – в М.: з ним людям.
– 11: у неволі, – в М.: та в неволі.
– 12: хоч, – в М.: хоть.
– 13: що ж діяти маю, – в М.і маєш?
– 14 – 15 в М. на половину закреслені, – можна лишень розібрати:
. . . . . . . . . та надія
З нами, умірають.
Переходимо до р. 1849. Усіх поезій в ньому 19, а як виключимо «Не додому в ночі йдучи», – то останеться 18.
Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 266.