151. І золотої й дорогої
Василь Доманицький
В автографі М. – за № 15; єсть і в Б. (вписано під р. 1848).
Одміни:
35, 18 і 17 зн.:
І золотої й дорогої
Мені, щоб знали ви, не жаль,
– в М. першого рядка немає.
– 16: моєї долі молодої, – в М.: моєї молодості й досі.
– 15: А иноді, – в М.: та иноді.
– 14: оступить душу, аж заплачу, – в М.: осяде душу аж (зразу було: що) заплачу.
– 13: А ще до того, – в М.: А надто (хлопці), як побачу.
– 12: малого хлопчика в селі, – в М.: В селі веселому в ряднині.
11 – 9:
Мов одірвалось од гільлі,
Одно однісіньке під тином
Сидить собі в старій ряднині,
– в М.:
Малого хлопчика під тином.
– 7: що се ж та, – в М.: що це вся.
– 3 – 2:
Даремне, марне пролетять
Його найкрасчиї літа,
– в М.:
Його найкрашчиі літа
Даремне, марне пролетять.
– 1: що він, – в М.: що сам.
36, 1: широкім вольнім, – в М.: чуднім широкім.
– 2: А піде в найми; і колись, – в М.: Що піде в люде, що колись. В Б.: І піде (в Кожанчикова і Празькому Кобзарі неправильно: А піде).
– 3: не журивсь, – в М.: не журився.
– 4: щоб він де-небудь прихиливсь, – в М.: Щоб хоч де-небудь прихилився.
Дата – р. 1849, а не 1848.
Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 276 – 277.