133. У Вильні городі преславнім

Василь Доманицький

«У Вільні, городі преславнім…»

Вірш цей – за № 59, як і слідуючий, останній вже з р. 1848 (треба шукати його в останньому 27-му зшиткові, на кінці книжки). «У Вільні» Шевченко перекреслив олівцем і в Б. не переписав.

Уваги:

161, 6 зн.: шапки не знімали, – в автографі: не ламали, – як справедливо здогадується д. М. Кр-ський.

– 5 зн.: у Острій Брамі – Шевченко пише: брямі, а далі: брамі.

– 1 зн. – од сього рядка починається новий розмір.

162, 10 зн.: із Любська, – в автографі підкреслено, і примітка Шевченка: Любскъ – замокъ надъ Виліею.

– 6 зн.: До Закрету, – в автографі підкреслено.

– 2: дочку свою одиноку, – в автографі: одиночу, – може бути Шевченко хотів написати: одиначку.

163, 7 – 8:

З шовковою драбинкою?

І Рухля не знала,

– в автографі інша інтерпункція, через що інший трохи і сенс має бути: після драбинкою – нема ніякого знака, а після «не знала» – крапка (.). Таким чином виходить, що Рухля не знала того, де дівчина роман про шовкову драбинку читала.

– 4 зн.: аж по обух вгородила. – в автографі помилка: по обох.

164 – 4: в автографі після убила немає ?, а тільки (,).

Дата має бути не р. 1846, як досі ставилося, а 1848.

Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 265.