123. Утоптала стежечку
Василь Доманицький
В автографі М. – за № 49, єсть і в Б. Крім того у В. П. Науменка єсть ще копія, перезнята з автографа на склі, – трудно навіть сказати, що це не автограф, так уміло зроблено. Копію зняв (18/IV 1862) К. М. Шмітгоф, син тієї Піунової-Шмідгоф, до якої залицявся Шевченко в Нижньому Новгороді та якій написав на пам’ять цей вірш в альбом «26 генваря 1858 р.» Але автограф Б. пізніший за цю копію. Одміни:
42, 8 зн.: я два шаги, два шаги, – так і в М., і в Б., а в копії В. Науменка було зразу: «я три шаги», але поправив на «я два шаги, три шаги».
112, 2 зн.: своє лишенько, – в М.: свого лишенька.
113, 2: така я, – в М. і в копії В. Науменка: такая.
Дата – р. 1848, а не 1849.
Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 260 – 261.