1 вересня

Тарас Шевченко

Петро Улянович Чекмарьов.

Новий місяць почався новим дуже приємним знайомством. Півгодини перед підняттям котвиці з’явилась до капітанської каюти та мого тимчасового житла людина з негарним, але привабливо-симпатичним обличчям. Промовивши монотонно: «Петро Улянович Чекмарьов», він сказав із натхненням: – «Марія Григорівна Солонина, незнайома вам ваша мила землячка й поклонниця, доручила мені передати вам свій сердечний сестрин поцілунок та привітати вас із пожаданою свободою».

І тут таки назнаменував мою лисину двома важенними поцілунками: одним за землячку, а другим – за себе та за саратовську братію. Довго я не міг опам’ятатись від цього несподіваного щастя, а опам’ятавшись, я витяг із своєї вбогої комори якусь пісеньку та попросив свого нового приятеля передати цю лепту моїй милій сердечній землянці. Незабаром почали підіймати котвицю, і ми розпрощались, давши один одному слово побачитися тої зими в Петербурзі.