13 липня 1858 р.

Тарас Шевченко

Сон

На панщині пшеницю жала,

Втомилася. Не спочивать

Пішла в снопи, пошкандибала

Івана сина годувать.

Воно сповитеє кричало

У холодочку під за снопом;

Розповила, нагодувала,

Попестила і, ніби сном,

Над сином сидя, задрімала.

І сниться їй той син Іван

І уродливий, і багатий,

Не бурлакує одинокий, а жонатий

На вольній, бачиться: бо й сам

Уже не панський, а на волі

Та на своїм веселім полі

Удвох собі пшеницю жнуть,

А діточки обід несуть…

Та й усміхнулася небога.

Прокинулась – нема нічого.

На Йвася глянула, взяла,

Його гарненько сповила;

Та щоб дожать до ланового,

Ще копу дожинать пішла…

Остатню, може; Бог поможе,

То й сон твій справдиться.