Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

9. «Ой у полі могила з вітром говорила:…»

Ой у полі могила з вітром говорила:

«Повій, вітре буйнесенький, щоб я не чорніла!

Щоб я не чорніла, щоб я не марніла,

Щоб на мені трава росла та ще й зеленіла!»

І вітер не віє, і сонце не гріє,

Тільки в степу при дорозі трава зеленіє.

Ой у степу річка, через річку кладка…

Не покидай, козаченьку, рідненького батька!

Як батька покинеш, сам марне загинеш –

Річенькою бистренькою за Дунай заплинеш!

Бодай тая річка риби не плодила –

Вона мого товариша навіки втопила!

Бодай тая річка кошуром заросла –

Вона мого товариша за Дунай занесла.


Примітки

Джерело тексту:

– збірник: Южноруські пісні. – С. 69–70. – № 37.

Подається за цим виданням.

Першодрук не датований.

Датується орієнтовно: 1843–1847 рр.

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 6 т. – Т. 6. – С. 323.

Н. О. Вишневська (за участю О. А. Правдюка)