24. «Під городом під Солидоном…»
Під городом під Солидоном
Мазепа гуляє,
Палія Семена на охоту визиває.
Став Семен Палій на охоту прибувати,
Став його проклятий Мазепа медом, вином частовати,
А не знав же Палій Семен, як слави зажити,
Велів вистрілити з ломової пушки двічі.
Сунулась превражая орда осою у вічі,
Крикнув, покрикнув превражий Мазепа на свої янчари:
Возьміть, возьміть Палія Семена да залийте в кайдани.
Взяли, взяли Палія Семена да залили в темницю,
А сам побіг, проклятий Мазепа, аж до царя на столицю.
Казав єси, милостивий царю, що Семен Палій не змінщик,
А Семен Палій хотів шведа піднять да Москву в пень вирубать.
А крикнув-покрикнув Семен Палій, сидячи в темниці:
Брешеш ти, проклятий Мазепа, хоть ти в царя на столиці.
Не чути вражого Мазепи, з столиці не чути,
Тільки чути Палія Семена, [що] сидить у темниці.
Пропала Мазепина слава, навіки пропала,
А Палієві Царство Небесне і довічная слава.
От Мартына Липского.
Примітки
Джерело тексту:
– запис невідомою рукою в альбомі Шевченка 1846–1850 рр. [Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 108, арк. 41 зв., 41, 40 зв.]
Подається за цим записом.
Запис не датований, лише зазначено: «От Мартына Липского».
Датується на підставі наступного запису в альбомі – пісні «Ой пише, пише наш імператор…», що має дату: «От Мартына того ж, 1846 – Іюля 15, у Хвастовці», орієнтовно: 15 липня 1846 р., Фастівець.
Рядки 1–3 вперше неточно надруковано в статті Я. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» [Україна. – 1907. – Т. 3. – № 7/8. – С. 6].
Вперше повністю надруковано в статті Д. Ревуцького «Шевченко і народна пісня» [збірник «Пам’яті Т. Г. Шевченка». – С. 466–467].
Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. – Т. 6. – С. 267–268.
Варіанти пісні опубліковані у виданні: Історичні пісні. – С. 312–332.
Солидон – очевидно, перекручена назва якогось міста.
Липський Мартин Іванович (1772–1852) – селянин села Фастівець, знайомий Шевченка [див.: Жур П. Дума про Огонь. – С. 193].
Н. О. Вишневська (за участю О. А. Правдюка)