10. «Ой ішов козак з Дону, та із Дону додому…»

Ой ішов козак з Дону, та із Дону додому,

Та із Дону додому та й сів над водою: –

Доле ж моя, доле, чом ти не такая,

Ой чом не такая, як доля чужая?

Що люди не роблять, та в жупанах ходять,

А я роблю, дбаю і свити не маю.

Що люди гуляють і розкоші мають,

А я роблю, дбаю, нічого не маю!

Обізветься доля по тім боці моря:

– Козаче, бурлаче! дурний розум маєш!

Що ти свою долю марне проклинаєш?

Ой не винна доля, винна твоя воля –

Що ти заробляєш, то все пропиваєш;

Що вдень загорюєш, за ніч прогайнуєш,

А що заталаниш, то музики наймеш.

Ой грайте, музики, із двора до двора –

Та щоб не журилася стара ненька дома!

Як музики грали, то й нас люди знали,

А як перестали, то й лаяти стали!..

Примітки

Джерело тексту:

– збірник: Южноруські пісні. – С. 71. – № 38.

Подається за цим виданням.

Першодрук не датований.

Датується орієнтовно: 1843–1847 рр.

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. – Т. 6. – С. 261–262.

Н. О. Вишневська (за участю О. А. Правдюка)