8. «Ой горе, горе!…»

Ой горе, горе!

Який я вдався!

Брів через річеньку

Да й не вмивався,

Брів через річеньку

Да й не вмивався.

Ой завернуся

Та умиюся –

На тебе, серденько,

Хоч подивлюся;

На тебе, серденько,

Хоч подивлюся.

«І не вертайся,

І не вмивайся –

Ти ж мені, серденько,

І так сподобався;

Ти ж мені, серденько,

І так сподобався.

Моя криниця

Край перелазу –

Вмиймося, серденько,

Обоє разом.

Вмиймося, серденько,

Обоє разом!

Моя хустина

Шовками шита –

Утремось, серденько,

Хоч буду бита;

Утремось, серденько,

Хоч буду бита!

Битиме мати –

Знатиму за що:

За тебе, серденько,

Не за ледащо;

За тебе, серденько,

Не за ледащо!»

Примітки

Джерело тексту:

– збірник: Южноруські пісні. – С. 42–43. – № 26.

Подається за цим виданням.

Першодрук не датований.

Датується орієнтовно: 1843–1847 рр. (до арешту).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. – Т. 6. – С. 260–261.

За свідченням А. І. Дудки-Степовича, Шевченко передав упорядникам збірки «Южноруські пісні» М. А. Маркевичу та Г. П. Ґалаґану чотири пісні: «Ой горе, горе!», «Ой у полі могила з вітром говорила…», «Ой ішов козак з Дону…», «Ой із-під гори та із-під кручі…» [див. статтю Д. Ревуцького «Шевченко і народна пісня» у збірнику «Пам’яті Т. Г. Шевченка». – С. 448, 458, 461, 477].

Н. О. Вишневська (за участю О. А. Правдюка)