13 [августа]
Тарас Шевченко
Варіанти тексту
|
||
Переночевал кое-как в новой квартире, или, вернее, в чулане. Поутру пошел отворить ставню, и меня какой-то сытый бородач окатил помоями из полоскательной чашки и меня же выругал за то, что меня чорт носит спозаранку под окнами. Я ругнул его бородатым старым ослом и отправился к Бурцову чай пить. После чая написал Кухаренку письмо, нарочито небольшое. И с лоскутком бумаги и кусочком карандаша пошел в Публичную библиотеку для чтения. Библиотекарь с красным воротником и гренадерскими усами объявил мне, что бухгалтер Васильев не сообщил еще желаемой мною книги. Я остался ждать, потому что бухгалтер Васильев вчера сам мне обещал представить книгу в библиотеку непременно к 9 часам.
В ожидании «Описания города Астрахани» Рыбушкина я спросил каталог, который Публичной астраханской библиотеки. Каталог тоже был в руках на дому у какого-то важного лица (не у Сапожникова ли?), и так без каталога в руках я увидел на полках запыленный «Вестник Европы», длинный [ряд?] длинную фалангу «Московского телеграфа», в нескольких экземплярах графа Хвостова, Державина, Карамзина и, «Дух законов» «Дух законов» и Свод законов с прибавлениями, а остальные полки завалены творениями Дюма и Сю Сю не в подлиннике. О манускриптах, касающихся истории города и края, я, не знаю отчего, совестился спросить.
Но что всего интереснее было для меня в этой Публичной библиотеке – это «Русский вестник», журнал, уже несколько лет издаваемый, а я его сегодня в первый раз вижу. В какой же я дикой пустыне прозябал до сих пор.
Первая книжка «Русского вестника» за 1856 год попалась мне в руки, оглавление мне понравилось. Там были выставлены имена Гоголя, Соловьева, Аксакова, имена, хорошо известные в нашей литературе. Я развертываю книгу, и мне попалась литературная летопись. Читаю, чи[таю] и что же я читаю? Наша славная-преславная Савор-Могила раскопана. Нашли в ней какие-то золотые и другие мелочи, не говорящие даже, действительно ли это была могила одного из скифских царей.
Я люблю археологию. Я уважаю людей, посвятивших себя этой таинственной матери истории. Я вполне сознаю пользу этих раскапываний. Но лучше бы не раскапывали нашей славной Савор-Могилы. Странная и даже глупая привязанность к безмолвным, ничего не говорящим курганам. Во весь день и вечер я все пел:
У степу могила
З вітром говорила.
Повій, вітре буйнесенький,
Щоб я не чорніла.
Примітки
…написал Кухаренку письмо… – Лист до Я.Г. Кухаренка датований 15 серпня 1857 р.
«Вестник Европы» – російський журнал, заснований М.М. Карамзіним; виходив у Москві в 1802–1830 рр. У літературному відділі брали активну участь Г.Р. Державін, І.І. Дмитрієв, В.А. Жуковський, тут друкувалися твори деяких українських письменників (П. Гулака-Артемовського, А. Боровиковського, С. Шпигоцького та ін.).
«Московский телеграф» – російський літературно-науковий журнал, що видавався М.О. Полевим у Москві в 1825–1834 рр. Був закритий за критику псевдопатріотичної драми Н.В. Кукольника «Рука Всевышнего отечество спасла».
Хвостов Дмитро Іванович (1757–1835) – обер-прокурор Синоду, бездарний поет, об’єкт численних пародій та епіграм.
Державін Гавриїл Романович (1743–1816) – російський поет.
Карамзін Микола Михайлович (1766–1826) – російський історик і письменник, автор дванадцятитомної «Історії держави Російської» (1816– 1829).
«Дух законов» – трактат французького філософа-просвітителя Шарля-Луї Монтеск’є (1689–1755).
Свод законов с прибавлениями… – «Свод законов Российской империи», збірник діючих законів (у 15 томах), опублікований 1832 р.
…завалены творениями Дюма и Сю… – Дюма Александр (Дюма-батько; 1802–1870), Сю Ежен (1804–1857) – французькі белетристи; переклади їхніх творів користувались великою популярністю у російського читача.
«Русский вестник» – російський літературний і політичний журнал, що виходив з 1856 р. в Москві (редактор М. Н. Катков). У перші роки видання мав помірковано-ліберальний напрям. Перша книжка журналу за 1856 р., що привернула увагу Шевченка, містила серед інших публікацій неопублікований уривок з першого тому «Мертвих душ» М.В. Гоголя, знайдений в його рукописах, працю С.М. Соловйова «Древняя Россия», розділ зі спогадів С.Т. Аксакова «Гимназия – период второй»; друкувались також праці Т.М. Грановського, М.Н. Каткова та ін.
Соловйов Сергій Михайлович (1820–1879) – російський історик, з 1847 р. – професор Московського університету, автор двадцяти дев’яти-томної «Истории России с древнейших времен» (1851–1879).
Аксаков Сергій Тимофійович (1791–1859) – російський письменник, автор книжок «Семейная хроника» (1856), «Детские годы Багрова-внука» (1858).
Наша славная-преславная Савор-Могила раскопана. – Так неточно зрозумів Шевченко розповідь П. Леонтьева в журналі «Русский вестник» (1856. – № 1) про свіжу розкопку великого кургану на Катеринославщині; справді ж у ній ідеться не про Савур-могилу, певно, відому поетові з думи про втечу трьох братів з неволі, а про іншу – Лугову.
Л. Н. Большаков (за участю Н. О. Вишневської)