10.01.1850 р. До керуючого 3 відділом Л. В. Дубельта
| Орська фортеця | 1850 года генваря 10. |
Ваше превосходительство!
Поход в киргизскую степь и двухлетнее плавание по Аральскому морю дают мне смелость вторично беспокоить ваше превосходительство моею покорнейшею просьбою. Я вполне сознаю мое преступление и от души раскаиваюсь. Командир мой, капитан-лейтенант Бутаков, ежедневный свидетель моего поведения в продолжение двух лет, подтвердит истину слов моих, ежели будет угодно вашему превосходительству спросить у него. Я прошу милостивого ходатайствования вашего перед августейшим монархом нашим. Прошу одной великой милости, позволения рисовать. Я в жизнь мою ничего не рисовал преступного. Свидетельствуюсь всемогущим Богом! Умоляю вас! Вы как слепому откроете глаза и оживите мою убитую душу! Лета и мое здоровье, разрушенное скорбутом в Орской крепости, не позволяют мне надеяться на военную службу, требующую молодости и здоровья. Прошу вас, примите хотя малейшее участие в судьбе моей, и Бог вас наградит за доброе дело.
Возлагающий единственную надежду на Бога и на ваше превосходительство
Т. Шевченко
Примітки
Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 132, арк. 1 – 1 звор.). Вперше надруковано в журналі «Киевская старина» (1894. – № 2. – с. 321 – 322).
Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібр. творів: У 10 т. – К., 1957. – Т. 6. – с. 241.
На документі написи: «№ 1610»; «1 мая 1850 года»; «Подал фл[игель]-ад[ъютант] Тимашев», «Генералу Дубельту смотри [1 нерозб.] 32, с. 363».
Бутаков – О. І. Бутаков.
Прошу одной великой милости, позволения рисовать. – Про своє велике бажання малювати Шевченко писав у листах від 24 жовтня 1847 р. до В. М. Репніної, від 11 грудня 1847 р. до А. І. Лизогуба, а також від 1 – 10 січня 1850 р. до В. А. Жуковського. 1 липня 1850 р. під час слідства в Оренбурзі, яке проводив підполковник Чигир Григорій Васильович (командир 2-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу), Шевченко зазначав:
«… в 1847 году писал я из к[репости] Орской к начальнику штаба корпуса жандармов, осмеливаясь покорнейше просить его превосходительство оказать мне милость ходатайством о дозволении мне рисовать портреты и пейзажи» [Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. – С. 218].
У дозволі малювати Шевченкові було відмовлено.
У листі керуючого III відділом Л. В. Дубельта від 20 лютого 1850 р. генерал-ад’ютанту В. О. Перовському про передчасність будь-яких клопотань щодо поліпшення становища Шевченка зазначалося:
«…я счел обязанностью доложить г. генерал-адъюнкту графу Орлову все содержание дела о находящемся в Отдельном Оренбургском корпусе рядовом Шевченке. Его сиятельство, имея в виду, что Шевченко по важности его преступления подлежал бы гораздо большему наказанию и что разжалованием его в рядовые оказано ему монаршее милосердие, изволил отозваться, что […] полагает рановременным входить со всеподданнейшим докладом о помиловании Шевченки…» [Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. – С. 185].
Т. М. Різниченко
В листі не вказано конкретного адресата, але більш імовірно, що його адресовано до О.Ф.Орлова:
1. На листі є резолюція: «Генералу Дубельту», яка належить, мабуть, його начальнику – О.Ф.Орлову, бо навряд чи Дубельт став би накладати резолюцію з передачею самому собі.
2. Вираз: «прошу милостивого ходатайствования вашего перед августейшим монархом нашим» ліпше стосується О.Ф.Орлова, який мав право доповіді царю, тоді як Дубельт безпосереднього доступу до царя не мав.
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 232 (текст), с. 542 – 543 (примітки).