29.06.1844 р. До О. М. Бодянського
|
29 июня. |
Чи ви на мене розсердились, чи недобра вас знає, уже другий місяць як жду од вас звістки хоч якої-небудь, нема та й годі, чи получили ви «Тризну» і «Гамалія», чи ні, і як там у вас їх привітали, скажіть мені, будьте ласкаві, я рисую тепер Україну – і для історії прошу вашої помоги, я, здається, тойді вам розказував, як я думаю це зробить. Бачте, ось як. Нарисую види, які єсть на Україні, чи то історією, чи то красотою прикметні, вдруге – як теперішній народ живе, втретє – як він колись жив і що виробляв; із теперішнього биту посилаю вам одну картину для шталту, а ще три будуть готові у августі, а в год буде виходить 10-ть з текстом, а текст исторический будете ви компоновать, бо треба, бачте, по-нашому або так, як єсть в літописях. А ви, як що-небудь начитаєте таке, що можна нарисовать, то зараз мені і розкажіть, а я й нарисую. Будкова й Стороженка я теж оцим турбую, а Грабовський буде мені польські штуки видавать, а Куліш буде компоновать текст для народного теперішнього биту, так отаку-то я замісив лемішку, якби тілько добрі люде помогли домісить, а потім і виїсти. Бувайте здорові, пишіть швидче, бо лаятиму.
Щирий ваш Г. Шевченко
Примітки
Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 122).
Датується за автографом (рік встановлюється за змістом листа): 29 червня 1844 р., С.-Петербург.
Вперше надруковано в журналі «Русская старина» (1883. – № 9. – с. 640).
Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 349.
…уже другий місяць, як жду од вас звістки… – Попереднього листа О. Бодянському Шевченко написав 6 – 7 травня 1844 р. Одержавши другого листа, О. Бодянський відповів на обидва зразу, зазначивши, що для цієї затримки «були деякії причини, між котрими найбільша і найгірша – збори на Україну» [Листи до Тараса Шевченка. – с. 23].
…із теперішнього биту посилаю вам одну картину для шталту… – Шевченко надіслав О. Бодянському офорт «Судня в селі рада».
Бутков Петро Григорович (1775 – 1857) – російський історик, академік Петербурзької Академії наук (з 1841 р.). У своїх працях «Оборона летописи русской, Нестеровой, от наветов скептиков», «Нечто к Слову о полку Игоря», «О поляках и о Киеве» та ін. послідовно обстоював думку про цінність літописів як джерельної бази для вивчення історії. До П. Г. Буткова й звертався Шевченко як до знавця слов’янської старовини.
Стороженко Андрій Якович (1791 – 1858) – відомий свого часу колекціонер документальних історичних матеріалів, знавець історії України. Можливо, Шевченко познайомився з ним через О. Бодянського.
…Грабовський буде мені польські штуки видавать… – Йдеться про польського письменника «української школи» Міхала Грабовського (1804 – 1863). Народився і жив переважно в Україні. Збирав і досліджував українську народну творчість. З ним Шевченко познайомився, очевидно, під час подорожі до Чигирина 1843 р., де М. Грабовський збирав матеріали для видання «Ukraina dawna a teraźniejsza».
В. Є. Шубравський
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 27 – 28 (текст), с. 323 (примітки).