Спляча жінка. Етюд

Т.Г.Шевченко. Спляча жінка. Гіпсовий зліпок голови хлопчика. Етюди. Інші начерки. [1839 – 1840, не пізніше квітня. С.-Петербург].
Папір, олівець. 21,7 × 28,7 см.
Національний музей Тараса Шевченка, № г-412.

На звороті – «Натурник у різних поставах». Етюди. «Учні Академії мистецтв». Начерки.

Праворуч угорі позначено олівцем: № 170 (номер за каталогом Чернігівський музей українських старожитностей В.В. Тарновського); ліворуч: 218 × 288.

Посередині сторінки достатньо опрацьований етюд сплячої жінки, вище – аналогічний за композицією легкий начерк (є подібний) та рисунок людини в ліжку під ковдрою. Праворуч начерк голови хлопчика з гіпсового зліпка (є в іншому ракурсі). Унизу два начерки композицій, імовірно, на сюжет «Умираючий гладіатор». Етюд жінки міг бути пошуковим для акварелей 1840 р. «Одаліска» та «Марія».

При датуванні враховано час виконання рисунка «Натурник та учень Академії мистецтв», де містяться подібний начерк жінки, а також начерк ескізу до олійного етюду «Натурник у позі Марсія».

В описі малюнків Шевченка, що знаходилися в його академічній майстерні, складеному 1861 р. Г.М. Честахівським, зареєстровано під номером 101 [ВР ІЛ НАНУ, ф. 1, № 459].

До наукового обігу введено 1900 р. [Каталог Музея украинских древностей В.В. Тарновского / Составил Б.Д. Гринченко. – Чернигов, 1900. – Т. 2. – С. 173. – № 170]

Вперше прокоментовано та репродуковано 1932 р. О.П. Новицьким з назвою «Жінка, що спить, і дитяча голова» [Шевченко Т. Повне зібрання творів. – [X., 1932. – Т. 8]. – С 24. – № 201. – Табл. 128].

Згадуються з назвою «Спляча жінка та інші начерки» [Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. – К., 1961. – Т. 7, кн. 2. – С. 23. – № 243].

Місця зберігання: з квітня 1861 р. – у М.М. Лазаревського; згодом придбано Українською петербурзькою громадою; не раніше липня 1861 – у А.О. Козачковського; не пізніше 1875 надійшов до В.П. Коховського; з 1891 – у родині Коховських; не пізніше 1893 передано С.Д. Бразоль; з 1898 – збірка В.В. Тарновського; з 1899 – Чернігівський музей українських старожитностей В.В. Тарновського; з 1925 – Чернігівський історичний музей; з 1932 – Галерея картин Т.Г. Шевченка (Харків); з 1948 – Державний музей Т.Г. Шевченка (Київ).

І.М. Вериківська

Подається за виданням: Тарас Шевченко Повне зібрання творів у 10-и томах. – К.: вид. АН УРСР, 1961 р., т. 7, кн. 2, № 243 (зображення); Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 7, с. 428 – 429 (примітки).