Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

Портрети російських полководців (1843 р.)

Т.Г.Шевченко. Портрети до книжки М.О. Полевого «Російські полководці». [1842, осінь – 1843, травень. С.-Петербург]. Подаються за гравюрами на сталі, вміщеними у книжці, виданій 1845 р. Розмір портретів подано в коментарях до кожного з них. Розмір аркушів книги–27,2×17,6 см.

У передмові до книжки зазначено:

«Портрети рисовані відомим художником Т.Г. Шевченком і […] скопійовані з відомих оригіналів, що зберігаються в нащадків російських полководців, у Зимовому палаці російських царів і в громадських закладах» [Русские полководцы, или жизнь и подвиги российских полководцев, от времени императора Петра Великого до царствования императора Николая I / Жизнеописания составлены Николаем Полевым. – СПб., 1845. – С. X].

Оригінали рисунків Шевченка не знайдені. Подаються за гравюрами, виконаними англійським гравером, почесним вільним спільником Петербурзької Академії мистецтв Джоном-Генрі Робінсоном, і віддрукованими в Лондоні.

Титульний аркуш, заголовні літери, геральдика, віньєтки та інші прикраси, як вказано у передмові, рисував художник Р.К. Жуковський. Вони вирізьблені на дереві кращими граверами в С.-Петербурзі.

Про виконання портретів на замовлення М.О. Полевого, згадуючи свої матеріальні нестатки, Шевченко розповідав Варфоломеєві Шевченку:

«… приходить до мене Полевой і каже, що він гадає видати “Двенадцать руських полководцив”, то щоб я намалював йому портрети їх. Зрадів я, думаю: правду люде кажуть: “Голий – ох! а за голим – Бог”. Умовились ми з Полевим, він дав мені завдатку, оцими грішми я й визволився з пригоди» [Шевченко В.Г. Споминки про Тараса Григоровича Шевченка // Спогади про Тараса Шевченка. – К., 1982. – С. 29 – 30].

Шевченко почав працювати над портретами полководців після завершення ілюстрацій до «Історії Суворова» – восени 1842 і завершив їх у травні 1843 р., перед від’їздом в Україну [Паламарчук Г.П. Портрети російських полководців// В сім’ї вольній, новій: Шевченківський збірник. – К., 1984. – С. 279 – 283]. Тоді, як засвідчено у щоденнику Полевого, він почав працювати над текстом до книжки [Дневник Н.А. Полевого. 1838 – 1845 // Исторический вестник. – 1888. – № 4. – С. 165].

Відомості про те, які твори послугували першоджерелами у створенні портретів полководців, вперше подав дослідник історії гравюри, колекціонер Д.О. Ровинський [Ровинский Д.А. Подробный словарь русских гравированных портретов. – СПб., 1889. – Т. 2]. Важливі уточнення про конкретні твори, що лягли в основу Шевченкових інтерпретацій, висловила Г.П. Паламарчук [Паламарчук Г.П. Портрети, намальовані відомим художником // Образотворче мистецтво. – 1981. – № 2. – С. 19].

Шевченко, працюючи над портретами, користувався творами, різними за часом виконання, за стилем і за творчою манерою їхніх авторів. Але йому вдалося досягти власної стильової уніфікації. Високу художню якість вміщених у книжці портретів відзначала тогочасна преса: «Портрети надзвичайно гарні за обробкою і, напевно, дуже подібні до тих, з яких скопійовані» [Отечественные записки. – 1845. – № 6. – С. 57 – 58]; «Портрети всіх дванадцяти полководців надзвичайно вишукані» [Иллюстрация. – 1845. – С. 171].

Н. П. Прокопенко, В.О. Судак

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 7, с. 178 – 201 (зображення), с. 417 (примітки).