Натурник у позі Марсія
Т.Г.Шевченко. Натурник у позі Марсія.
[1840, не пізніше 3 квітня. С.-Петербург].
Полотно, олія. 72 × 54,2 см.
Державний Російський музей (Санкт-Петербург), № ж-3378.
Праворуч унизу олійною фарбою авторський підпис: Шевченко.
До наукового обігу твір уведено 1880 р. в опублікованих спогадах Ф.П. Пономарьова, де згадано подарований мемуаристові «торс св. Себастіяна з натури, в класах академії» [Русская старина. – 1880. – Кн. 3. – С 589] (див. також коментар до «Автопортрета 1840 р.»).
Нову атрибуцію етюду як зображення натурника в позі Марсія подала Н.В. Садкова:
«Натурник поставлений у позу силена Марсія. Його зображено зі звичайними для силенів та сатирів атрибутами: сирингою, тирсом, звіриним хутром. Образності досягнуто не лише цими атрибутами і позою, але й відтворенням внутрішнього стану. Етюд з натури наближається до сюжетного твору» [Садкова Н.В. Мемориальная мастерская Т.Г. Шевченко: Путеводитель. – Л., 1970. – С. 22, 26, 53].
З такою назвою його зареєстровано й у каталозі Російського музею [Государственный Русский музей. Живопись. XVIII – начало XX века: Каталог. – Л., 1980. – С. 348. – № 6226. – Репрод. – С. 347].
Натурник зображений у позі підвішеного за руки до дерева Марсія. За грецьким міфом, силен Марсій викликав на змагання у грі на флейті Аполлона, якого всіма присутніми було визнано переможцем. Проте цар Мідас віддав перевагу Марсію, через що Аполлон покарав обох: Марсія підвісили до дерева і здерли з нього шкіру, вуха царя перетворили на ослячі.
Етюд був представлений на екзамен в Академії мистецтв 3 квітня 1840 р. і оцінений номером «6». (Найвищим балом був номер «1».) [Судак В.О. В класах Академії мистецтв // З досліджень про Т.Г. Шевченка. – К., 1968. – С. 9 – 11; Гинзбург И.В. Т.Г. Шевченко в классах Академии художеств // Вопросы художественного образования. – Л., 1975. – Вып. 13. – С. 93 – 95; Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. 1814 – 1861. – К., 1982. – С. 24. – № 47]
Начерки цього сюжету – Натурник та учень Академії мистецтв, Учні Академії мистецтв.
Вперше репродуковано на фотографічній поштовій картці початку XX ст. [Забочень М., Поліщук О., Яцюк В. Україна у старій листівці: Альбом-каталог. – К., 2000. – С. 248. – № 366]
Вперше описано О.П. Новицьким 1932 р. за фотографією, наданою йому онуком Ф.П. Пономарьова [Шевченко Т. Повне зібрання творів. – [X., 1932. – Т. 8]. – С. 31. – № 240. – Табл. 9]. Виявив оригінал і вперше подав з нього репродукцію М.І. Мацапура 1951 р. [Мацапура М. Нове в спадщині Тараса Шевченка // Україна. – 1951. – № 8. – С. 30.]
Місця зберігання: з поч. 1840-х – власність Ф.П. Пономарьова; згодом – його онуки Т.П. Антіпо; А.В. Михайлової; з 1940 – Державний Російський музей (Санкт-Петербург).
Виставка: 1964. Київ – Москва. Ювілейна Шевченківська виставка [Юбилейная художественная выставка, посвященная 150-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко: Каталог. – Киев, 1964. – С. 6].
З 1964 р. експонується у Меморіальній майстерні Т.Г. Шевченка в Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі.
І.М. Вериківська
Подається за виданням: Тарас Шевченко Повне зібрання творів у 10-и томах. – К.: вид. АН УРСР, 1961 р., т. 7, кн. 1, № 29 (зображення); Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 7, с. 371 – 372 (примітки).