10 [февраля]

Тарас Шевченко

Получил письмо от кошового батька Я. Кухаренка от 7 августа. Оно из Екатеринодара прогулялось через Новопетровское укрепление и Оренбург и только сегодня достигло своей цели. А все-таки лучше позже, нежели никогда. Кухаренко не знал о моей резиденции. А я не знал, как растолковать себе его молчание. А теперь все объяснилось.

И.А. Усков из Новопетровского укрепления пишет, что у них все обстоит благополучно. Не завидую вашему благополучию.

В.Н. Погожев пишет из Владимира, что он на днях виделся в Москве с М.С. Щепкиным и что он ему читал наизусть какую-то мою «Пустку». Совершенно не помню этой вещи. А слышу об ней уже не в первый раз.

Примітки

Получил письмо от кошового батька Я. Кухаренка от 7 августа. – Див.: Листи до Тараса Шевченка. – С. 84–85.

И.А. Усков… пишет… – Йдеться про лист І.О. Ускова від 7 січня 1858 р. [Листи до Тараса Шевченка. – С. 100–101].

В.Н. Погожев пишет… – Лист В.М. Погожева від 5 лютого 1858 р. [Листи до Тараса Шевченка. – С. 106]

…читал наизусть какую-то мою «Пустку». – Мовиться про вірш Шевченка «Заворожи мені, волхве…» (1844), надрукований без заголовка в журналі «Пантеон» [1856. – № 6. – С. 84; див.: Пилипчук Р.Я. Невідомі прижиттєві публікації Шевченкового вірша «Заворожи мені, волхве» // Радянське літературознавство. – 1977. – № 5. – С. 36–43]. Під заголовком «Пустка» (без зазначення імені автора) він був надрукований в газеті «Русский инвалид» [1857. – № 61; див.: Попов П.М. Ще одна прижиттєва публікація твору Т.Г. Шевченка // Жовтень. – 1957. – № 8. – С. 112–115]. Публікатором, вірогідно, був М.С. Щепкін; він, можливо, і дав віршу свою назву, тому Шевченко й писав: «Совершенно не помню этой вещи».

Л. Н. Большаков (за участю Н. О. Вишневської)