6 [февраля]
Тарас Шевченко
Варіанти тексту
|
||
М.А. Дорохова сегодня репетировала предстоящий акт выпускным своим юным питомицам. Юные питомицы в зеленых платьицах и белых пелеринках числом [23] чинно сидели на скамейках, вроде театральных зрителей, и благоговейно внимали, как их досужие подруги исполняли на фортепиано руколомные пьесы. Между прочим, была исполнена на двух инструментах, весьма недурно, увертюра из «Вильгельма Телля». Потом прочитаны стихи по-французски и, по-немецки, и в заключение девица Беляева прочитала русские стихи собственного сочинения на тему – благодарность за воспитание. Для ее возраста стихи хороши, за что я ей обещался подарить сочинения И. Козлова, если найду в Нижнем. В заключение пропет был хором так называемый народный гимн, и репетиция тем кончилась.
Все это обыкновенно дурно, но вот что отвратительно. Кроме В залах института, кроме скамеек и грозного лубочного изображения самодержца, ни одной картины, ни одной гравюры. Чисто, гладко, как в любом манеже. Где же эстетическое воспитание женщины? А оно для нее, как св[ежий] освежающий дыхание воздух, необходимо. Душегубцы.
После этой театральной репетиции зашел к М[арье] А[лександровне]. Встретил у нее старого моего знакомого, некоего г. Шумахера. Он недавно возвратился из-за границы и привез с собою 4 № «Колокола». Я в первый раз сегодни увидел газету и с благоговением облобызал.
Примітки
…питомицы… числом… – У Шевченка число випускниць пропущено; має бути – 23 (Нижегородские губернские ведомости. – 1858. – 1 марта).
…девица Беляева… – Беляева Катерина Львівна, закінчивши курс навчання в Маріїнському інституті шляхетних дівчат із золотою медаллю, склала іспит на домашню вчительку і тривалий час працювала в підготовчому класі нижегородської жіночої гімназії [Адрес-календарь Нижегородской губернии на 1873 год. – С. 52].
…обещался подарить сочинения И. Козлова… – Козлов Іван Іванович (1779–1840) – російський поет і перекладач. На деяких творах Шевченка позначився вплив його творчості. Обіцяючи подарувати твори І.І. Козлова К. Беляєвій, Шевченко, очевидно, мав на увазі останнє видання: Стихотворения Ивана Козлова : В 2 т. – СПб., 1855.
Шумахер Петро Васильович (1817–1891) – російський поет-сатирик, співробітник журналу «Искра». Знайомство Шевченка з П.В. Шумахером відбулося в Петербурзі у 1840-х роках.
Он недавно возвратился из-за границы… – Із закордонної подорожі П.В. Шумахер повернувся не пізніше 1855 р.; разом з дружиною він побував у Німеччині, Італії та Франції.
…привез с собою 4 № «Колокола». – «Колокол» – перша російська вільна газета, яку видавали О. Герцен і М. Огарьов у 1857–1865 рр. у Лондоні й у 1865–1867 рр. у Женеві. У 1857 р. вийшло шість випусків газети; до дня, коли було зроблено цей запис у щоденнику, – вісім. Ураховуючи, що головний розповсюджувач герценівських видань у Нижньому Новгороді московський книготорговець М.М. Щепкін (син М.С. Щепкіна) був тут узимку 1857 р., можна гадати, що вказані «4 №» – це комплект з перших чотирьох випусків «Колокола». П.В. Шумахер та М.М. Щепкін були давніми знайомими і підтримували дружні стосунки.
Л. Н. Большаков (за участю Н. О. Вишневської)