Жінка навколішках перед черницею
Т.Г.Шевченко. Жінка навколішках перед черницею. [1840 – 1842. С.-Петербург]. Подається за гравюрою на дереві (13 × 9; 15 × 11 см). Національний музей Тараса Шевченка, № е-252.
Гравюру з малюнка Шевченка, що належала Є.Є. Рейтерну, введено до наукового обігу 1914 р. як одну з ілюстрацій до статті Д.І. Дорошенка «Шевченко как живописец и гравер» [Дорошенко Д. Шевченко как живописец и гравер // Искусство в Южной России. Графика. Живопись. Художественная промышленность. – Киев, 1914. – № 11/12. – С. 15. – № 31]. Того самого року К.В. Широцький висловив думку, що її вирізьбив сам Шевченко, але «с чьей-то чужой картины» [Шероцкий К. Гравюры Т. Шевченка // Украинская жизнь. – 1914. – № 2. – С. 54].
Зображена в екстер’єрі сцена – схилена перед черницею жінка з діадемою в ошатній панській сукні – відтворює якийсь літературний сюжет, виконаний під впливом тогочасних романтичних творів К.П. Брюллова.
Так само, як у цьому малюнку, «лаштункове» обрамлення композиції зображенням дерев та рослин зустрічається в багатьох творах 1840 – 1842 рр.: «Хлопчик із собакою в лісі», «Знахар», «Циганка-ворожка», «Зустріч Тараса Бульби із синами», «Суворов на варті».
Датується орієнтовно відповідно до часу виконання вищенаведених творів.
У ПЗТ малюнок помилково не був визнаний автентичним і віднесений до розділу «Безпідставно приписаних творів» [Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. – К., 1963. – Т. 10. – С. 88. – № 287].
Свою версію походження і часу виконання твору спробував сформулювати В.М. Яцюк. Вважаючи гравюру Шевченковою інтерпретацією ілюстрації Якова де Бальмена до поеми «Гайдамаки» у рукописній збірці «Wirszy Т. Szewczenka» [Відділ рукописів та текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, ф. 1, № 79], відповідно відніс її виконання до 1845 – 1847 рр., та з певною пересторогою запропонував включити її до розділу «Dubia» (сумнівні) [Яцюк В. Малярство і графіка Тараса Шевченка: Спостереження, інтерпретації. – К., 2003. – С. 170 – 171]. Він обминув алогічність самої тези про використання Шевченком – сформованою творчою особистістю – малюнка художника-аматора. Вона не може бути прийнятною і з огляду на притаманні саме ранньому Шевченкові прийоми компонування сюжетного твору. Порівняння розташування двох дійових осіб в обох малюнках дозволяє дійти висновку про первинність саме Шевченкового, відомого за гравюрою, у ремінісценції з якого Яків де Бальмен зобразив навколішках перед черницею у келії Оксану із заплетеною косою у дівочому українському вбранні [Судак В. Навколо ідентифікації малярських творів Шевченка // Тарас Шевченко і народна культура: Збірник праць міжнародної (35-ї) наукової шевченківської конференції. – Черкаси, 2004. – Кн. 1. – С. 233 – 234].
Гравюра згадується також з назвою «Мар’яна-черниця» [Скворцов А.М. Жизнь художника Тараса Шевченко. – М., 1929. – С. 93; Владимирский Г.Д., Савинов А.Н. Шевченко-художник. – М.; Л., 1939. – С. 20].
Місця зберігання: колекція Є.Є. Рейтерна; з 1917 – Державний Російський музей (Санкт-Петербург); згодом – Державний музей Т.Г. Шевченка (Київ).
Виставки:
1990. Київ. 150 років друку та ілюстрування слова Тараса Шевченка (без каталогу);
1992. Київ. До 150-річчя поеми «Гайдамаки» (без каталогу).
В.О. Судак
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 7, с. 110 – 111 (зображення), с. 395 – 396 (примітки).