Панна сотниківна. Ескіз

Т.Г.Шевченко. Панна сотниківна. Ескіз та етюди. Кінь. Начерк.
[1841 – 1842, не пізніше 18 листопада. С.-Петербург].
Папір, олівець. 22,3 × 31,1 см.
Національний музей Тараса Шевченка, № г-415.

На звороті – «Рукави жіночої сорочки». Етюди до картин «Катерина» та «Панна сотниківна».

Ліворуч унизу чорнилом напис: Дівчина з рушником.

Посередині сторінки – ескіз до картини «Панна сотниківна»; ліворуч – начерк рукава сорочки; праворуч – більш пророблений етюд цього рукава та начерк коня.

Рисунки відповідають епізоду з оповідання Г.Ф. Квітки-Основ’яненка «Панна сотниківна»: «…в будинку пана сотника, в так званій по-тодішньому “великій хаті”, в ясний морозний день, сиділа біля вікна дівчина і старанно працювала» [Панна сотниковна: Истинное происшествие // Современник. – 1840. – Т. 19. – С. 1; Квітка-Основ’яненко Г.Ф. Твори: В 6 т. – К., 1949. – Т. 4. – С. 176.].

Датується на підставі згадок про роботу над картиною у Шевченкових листах до Г.Ф. Квітки-Основ’яненка від 8 грудня 1841 р. та до П. Корольова від 18 листопада 1842 р.

Є початковий начерк цієї композиції.

Зареєстровано Г.М. Честахівським 1861 р. в описі малюнків Шевченка, що знаходилися в його академічній майстерні, під номером 111 з назвою «Жінка розглядає пояс» [Відділ рукописів та текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, ф. 1, № 459].

До наукового обігу введено 1882 р. М.К. Чалим з назвою «Дівчина розглядає вишивання» [Чалий М. Жизнь и произведения Тараса Шевченка. – К., 1882. – С. 380].

Вперше прокоментовано і репродуковано 1932 р. О.П. Новицьким з назвою «Ілюстрація до оповідання Квітчиного «Пані сотниківна» [Шевченко Т. Повне зібрання творів. – [X., 1932. – Т. 8]. – С. 39. – № 284. – Табл. 148].

Згадується з назвами: «Дівчина з рушником» [Каталог Музея украинских древностей В.В. Тарновского/ Составил Б.Д. Гринченко. – Чернигов, 1900. – Т. 2. – С. 174. – № 173]; «Етюд пані сотникової» [Червоний шлях. – 1927. – № 11. – С. 262].

Місця зберігання: з квітня 1861 р. – у М.М. Лазаревського; згодом придбано Українською петербурзькою громадою; не раніше липня 1861 – у А.О. Козачковського; не пізніше 1873 надійшов до В.П. Коховського; з 1891 – у родині Коховських; не пізніше 1893 передано С.Д. Бразоль; з 1898 – власність В.В. Тарновського; з 1899 – Чернігівський музей українських старожитностей В.В. Тарновського; з 1925 – Чернігівський історичний музей; з 1933 – Галерея картин Т.Г. Шевченка (Харків); з 1948 -Державний музей Т.Г. Шевченка (Київ).

В.О. Судак

Подається за виданням: Тарас Шевченко Повне зібрання творів у 10-и томах. – К.: вид. АН УРСР, 1961 р., т. 7, кн. 2, № 257 (зображення); Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 7, с. 445 (примітки).