9.11.1860 р. До М. Я. Макарова
|
9 ноября. |
Друже мій єдиний!
Коли бить, то треба бить так, щоб боліло. А то не поможеш, а тілько нашкодиш. (Чернеча аксіома, та вона тепер і нам до ладу). Ликеря збрехала перед вами, передо мною і перед К[атериною] І[ванівною]. За це вона повинна хоч украсти, а послать (от имени неизвестного) в Чернигов на цель известную. Кроме вещей, которые я вас просив спалить при її очах, треба, щоб вона заплатила за квартиру 14 руб., за ключ, ею потерянный, 1 руб.
Ще раз прошу вас, яко искреннейшего моего друга, зробіть, як умієте, і швидче. Амінь.
Щирий ваш Т. Шевченко
Примітки
Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 189).
Вперше надруковано в книзі: Чалый М. К. Жизнь и произведения Тараса Шевченка. – С. 170 (з кількома незначними відступами від автографа).
Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібр. творів. – К., 1929. – Т. 3. – с. 199.
Ликеря збрехала перед вами, передо мною і перед К[атериною] І[вановною]. – Саме нещирість і непорядність Ликери Полусмакової зрештою змусили Шевченка порвати стосунки з нею.
…послать (от имени неизвестного) в Чернигов на цель известную. – Див. примітку до листа до М. Я. Макарова від 31 жовтня 1860 р.
Кроме вещей, которые я вас просив спалить при її очах… – Бурхлива емоційна реакція Шевченка, інтимні почуття якого були грубо ображені непорядністю Ликери, засвідчена в мемуарах сучасників. Під час драматичної зустрічі з Ликерою в домі Н. М. Забіли в присутності А. М. Маркевича
«он вдруг поднял кверху обе руки, затопал ногами и не своим голосом в исступлении закричал: – Так убирайся ж ти од мене!.. бо я тебе задавлю!.. (Лукерья стрелою вылетела из комнаты). Усе оддай мені!.. усе оддай!.. до нитки оддай!.. І старих подраних черевиків я тобі не подарую!..» [Киевская старина. – 1890. – № 2. – с. 182].
М. М. Павлюк
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 213 (текст), с. 521 – 522 (примітки).