31.10.1860 р. До М. Я. Макарова

Друже мій єдиний!

Якби я знав, що ми увечері побачимося у В[асиля] М[ихайловича], то не писав би сії цедули. Мені буде ніколи. А тим часом не знаю. Я вчора бачився з Е. П. К[овалевським]. Опанас поганший, як ми його знаєм. Та ся річ не мине нас. Як не сьогодня, то завтра поговоримо. Ще ось що. Чи ви бачили Ликерю? Чи сказали їй, щоб вона вернула мою мізерію до ниточки (реєстр повинен буть у Надежды Михайловны або у Андрея Николаевича). Як сказали їй, то ще й додайте, щоб вона в тиждень заробила 4 карб[ованці] и от своего имени послала в Чернигов на имя Романа Дмитриевича Тризны с надписью «в пользу Черниговской воскресной школы». Цією ціною окупить вона і свою, і мою погану славу.

Добре було б, якби ми ввечері побачились. Та не знаю. А тим часом нехай вам Бог помага на все добре.

Искренний ваш Т. Шевченко

Примітки

Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 186).

Уривок вперше опубліковано в книзі: Чалый М. К. Жизнь и произведения Тараса Шевченка. – С. 170. Повністю вперше – у статті: Дорошкевич О. Трагедія самотнього чуття // Життя й революція. – 1926. – № 9. – с. 83.

До зібрання творів уперше введено у виданні: Шевченко Т. Повне зібр. творів. – К., 1929. – Т. 3. – с. 198.

В[асиль] М[ихайлович] – В. М. Білозерський.

…Я вчора бачився з Є. П. К[овалевським]. Опанас – поганший, як ми його знаєм… – Ідеться про зустріч з Ковалевським Єгором Петровичем, під час якої, очевидно, була мова про О. В. Марковича; допомогти йому влаштуватися на роботу в цей час просили Є. П. Ковалевського І. С. Тургенев і Марко Вовчок [див.: Листи Марка Вовчка. – Т. 1. – с. 91; Тургенев И. С. Полное собр. сочинений и писем. – Т. 4. – С. 103, 137].

Маркович Опанас Васильович (1822 – 1867) – український фольклорист, етнограф, педагог; навчався в Київському університеті (закінчив 1846 р.). За причетність до Кирило-Мефодіївського братства 1847 р. висланий до м. Орла; там одружився з М. О. Вілінською – майбутньою письменницею Марком Вовчком. З Шевченком познайомився до заслання в Києві; 1858 р. листувався з ним, після заслання зустрічався в Петербурзі, брав участь у вшануванні його пам’яті. З чим пов’язаний негативний відгук про О. В. Марковича в даному листі, не встановлено.

…щоб вона вернула мою мізерію до ниточки… – За допомогою знайомих Шевченка всі подаровані ним Ликері Полусмаковій речі були повернуті.

…у Надежды Михайловны або у Андрея Николаевича… – Н. М. Забіли або А. М. Маркевича.

…окупить вона і свою, і мою погану славу. – Йдеться про обіцянку надіслати 50 примірників «Букваря южнорусского» на користь чернігівської недільної школи від імені Шевченка та Ликери Полусмакової.

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 211 (текст), с. 519 (примітки).