08.1860 р. До Н. М. Забіли

Любая Надежда Михайловна.

Передайте оце добро Ликері. Я вчора тілько почув, що вона занедужала. Дурна десь тьопала по калюжах та й простудилася. Пришліть з Федором мерку з її ноги. Закажу теплі черевики, а може, найду готові, то в неділю привезу.

Щирий ваш Т. Шевченко

[Пере]кажіть з Федором, чи лучше їй, чи ні.

Примітки

Подається за першодруком у журналі «Киевская старина» (1890. – № 2. – с. 183).

Датується орієнтовно – часом після переїзду Н. М. Забіли з дачі в Стрельні до Петербурга.

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібр. творів. – К., 1929. – Т. 3. – с. 195.

Передайте оце добро Ликері. – Дочка Н. М. Забіли Н. М. Кибальчич зі слів матері так розповіла про цей епізод:

«Как-то Лукерья простудилась и слегка захворала. Встревоженный Шевченко, желая выразить как-нибудь свою заботливость, прислал ей шерстяные чулки, теплый платок и какой-то очень старинный металлический, больших размеров шейный крест… Первым движением Лукерьи, получив эти вещи, было схватить крест и начать скоблить его ножом… Но увидев, что он не золотой, она с досадой отбросила его от себя, сердито проговорив: – Бог знає що!.. я думала, золотий!..» [Кибальчич Н. М. Воспоминания о Т. Г. Шевченко (Из рассказов моей матери) // Киевская старина. – 1890. – № 2. – С. 178 – 179].

Федір – Ф. Еристов.

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 208 (текст), с. 512 – 513 (примітки).