4. «Не кидай матері»,– казали…»
Тарас Шевченко
Варіанти тексту
|
||
«Не кидай матері»,– казали,
А ти покинула, втекла,
Шукала мати – не найшла,
Та вже й шукати перестала,
Умерла, плачучи. Давно
Не чуть нікого, де ти гралась,
Собака десь помандрувала,
І в хаті вибито вікно.
В садочку темному ягнята
Удень пасуться. А вночі
Віщують сови та сичі
І не дають сосідям спати.
І твій барвіночок хрещатий
Заріс богилою, ждучи
Тебе не квітчану. І в гаї
Ставочок чистий висихає,
Де ти купалася колись.
І гай сумує, похиливсь.
У гаї пташка не співає –
Й її з собою занесла,
В яру криниця завалилась,
Верба усохла, похилилась,
І стежечка, де ти ходила,
Колючим терном поросла.
Куда полинула, де ділась?
До кого ти перелетіла?
В чужій землі, в чужій сем’ї
Кого ти радуєш? До кого,
До кого руки приросли?
Віщує серце, що в палатах
Ти розкошуєш, і не жаль
Тобі покинутої хати…
Благаю Бога, щоб печаль
Тебе довіку не збудила,
Щоб у палатах не найшла…
Щоб Бога ти не осудила
І матері не прокляла.
Примітки
Джерела тексту:
– чистовий автограф в окремому рукопису циклу «В казематі» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 69, с. 1) [Окремий рукопис];
– чистовий автограф у «Малій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 71, с. 27) [«Мала книжка»];
– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 65);
– автограф 18–19 рядків на окремому аркуші з альбому В. В. Тарновського-молодшого (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 17) [Альбом В. Тарновського].
Подається за «Більшою книжкою».
Автографи в окремому рукопису циклу «В казематі», «Малій книжці» та «Більшій книжці» не датовані. Дата неповного автографа на окремому аркуші з альбому В. В. Тарновського-молодшого – «1859 года 21 августа. В Каченовки» (дата запису в альбомі).
Датується за місцем автографа в окремому рукопису циклу «В казематі» та часом ув’язнення Шевченка з 17 квітня по 30 травня 1847 р. у казематі III відділу, орієнтовно: 17 квітня – 19 травня 1847 р., С.-Петербург.
Первісний автограф не відомий. До найранішого відомого рукопису циклу «В казематі» вірш переписано четвертим, після поезії «Мені однаково, чи буду…», раніше від поезії «Весеннє сонечко ховалось» («Н. Костомарову»), яка в окремому автографі (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 2, № 2) має дату: «1847 мая 19». З цього рукопису Шевченко після повернення з Аральської описової експедиції до Оренбурга, наприкінці 1847 (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше 23 квітня – дня арешту поета), переписав вірш «Не кидай матері, казали…» у складі циклу «В казематі» (під № 4) з деякими виправленнями до «Малої книжки» (до другого зшитка за 1846–1847 рр.). 18 березня 1858 р., під час перебування в Москві, Шевченко переписав вірш з новими виправленнями з «Малої книжки» до «Більшої книжки», текст якої остаточний. 21 серпня 1859 р., під час короткочасного перебування в селі Качанівці Чернігівської губернії, в маєтку В. В. Тарновського, Шевченко з пам’яті записав йому в альбом з вірша «Не кидай матері, казали…» два рядки – 18-й і 19-й.
«Пришедши в залу, где был накрыт ужин, – згадував про цей запис згодом В. В. Тарновський, – Тарас Григ[орьевич] попросил дать ему альбом, выразив желание написать что-нибудь на память о своем посещении Качановки. Альбом был тотчас принесен, и Тарас Григор[ьевич] начертил на нем только две строки:
«И стежечка, де ты ходыла,
Колючим терном поросла.
1859 года 21 августа. В Каченовки»,
Невольно приходит на мысль, почему Шевченко избрал именно эти строки, и мы склонны предположить, что они являются отражением того грустно-мечтательного настроения, в котором находился поэт, и написаны под впечатлением прогулки в саду, где он не нашел уже знакомой и дорогой ему по воспоминаниям “стежечки”» (Мелочи из жизни Шевченка // Киевская старина. – 1897. – № 2. – С. 34–35).
Відомі списки у рукописних збірках «Кобзар» 1861, що належав І. П. Левченкові (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, № 3, с. 471–472), «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, № 4, с. 307–308), «Стихотворения Шевченка» (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 2, № 7, арк. 34).
З «Малої книжки» вірш у складі циклу «В казематі» переписано до рукописного списку невідомої особи з окремими, за свідченням О. Я. Кониського, виправленнями Шевченка кінця 50-х років XIX ст., що належав Л. М. Жемчужникову і тепер не відомий. Дев’ять рядків із списку – 2, 15, 16, 18, 25, 27, 30–32 подав О. Я. Кониський, з них 15-й («Тебе з калиною, і в гаю») з дрібною неточністю в останньому слові («в гаю» замість «в гаї») [див.: Кониський О. Варіанти на декотрі Шевченкові твори // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – 1901. – Кн. 1. – С. 9].
Вперше надруковано у виданнях: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 387–388 і Поезії Тараса Шевченка. – Львів, 1867. – Т. 2. – С. 221 (у першому з них подано за більшою книжкою», у другому – за списком П. Куліша).
В. Є. Шубравський та В. С. Бородін
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 13 – 14 (канонічний текст), с. 379 – 380 (варіанти), с. 556 – 557 (примітки).