Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

В казематі

Тарас Шевченко

Моїм соузникам посвящаю


Примітки

Окремий автограф циклу «В казематі» (Інститут літератури ім. т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 69) має дату «30 мая 1847. В казематі» і включає тринадцять пронумерованих поезій у такій послідовності: «Ой одна я, одна…», «За байраком байрак…», «Мені однаково, чи буду…», «Не кидай матері, казали…», «Чого ти ходиш на могилу?..», «Ой три шляхи широкії…», «Весеннє сонечко ховалось…», «Садок вишневий коло хати…», «Не спалося, а ніч, як море…», «Рано-вранці новобранці…», «В неволі тяжко, хоча й волі…», «Чи ви ще зійдетеся знову?..», «Понад полем іде…». Його написано на аркуші тонкого поштового паперу голубуватого кольору, складеного в 1/16. Автограф чистовий з незначними виправленнями, що дозволяє припустити існування попередніх чорнових автографів. Один із таких автографів зберігся (Інститут російської літератури (Пушкінський дім) Російської академії наук, ф. 90, № 27540). Від нього походить текст вірша «Рано-вранці новобранці…» в окремому рукопису циклу «В казематі», рядок 15 якого ввійшов у тому вигляді, як його поправлено в цьому попередньому автографі. Збереглося свідчення В. М. Лазаревського: «Сидячи у фортеці перед відправкою у заслання, Шевченко на полях якоїсь книги, даної йому для читання, написав багато віршів. Відрізав ці стьожки і виніс у чоботях…» [Айзеншток І. Невідомі та призабуті спогади про Т. Г. Шевченка // Вітчизна. – 1961. – № 3. – С. 175].

Папір і почерк окремого автографа дають підстави вважати, що його створено на засланні. Не виключено, що й поезії «В неволі тяжко, хоча й волі…» і «Чи ви ще зійдетеся знову?…» написано в перші місяці перебування поета на засланні. За це промовляє їхній зміст.

Поезії, створені Шевченком у казематі III відділу, стали відомими на Україні ще коли він перебував на засланні. В листі до своєї дружини О. М. Куліш від 15 серпня 1856 р. П. О. Куліш повністю навів поезію «Садок вишневий коло хати…», а наступного дня повідомив: «Тоді Маня [дочка С. П. де Бальмена. – Ред.] й просить мене переписать невольницький вірш, що писав Тарас, сидячи в неволі. Написав він їх 13 – дуже гарні. Ну, звісно, я сам узявся до писання. Ото засів тут же серед зали да й переписав їй в альбом» (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, I. 28771; див.: Т. Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів [ЦНБ АН України]. – К., 1966. – С. 21).

Як свідчив П. О. Куліш у листі до дружини від 11 серпня 1856 р. (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, І. 28768), під час перебування у Києві він мав доступ до рукописів, які зберігалися у В. В. Тарновського-молодшого, серед них – і творів Шевченка. Там П. О. Куліш і натрапив на автограф окремого рукопису циклу «В казематі». До Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України автограф окремого рукопису циклу «В казематі» надійшов з колекції В. В. Тарновського.

Після повернення Аральської описової експедиції до Оренбурга Шевченко наприкінці 1849 (не раніше 1 листопада) – на початку 1850 (не пізніше дня арешту 23 квітня) переписав поезії циклу «В казематі» до «Малої книжки» у тій же послідовності, що й в окремому автографі (№ 69), додавши попереду поезію «Згадайте, братія моя…» без номера. Весь цикл іде під № 2 після поеми «Княжна».

Повертаючись із заслання, Шевченко 18 березня 1858 р. в Москві переписав з «Малої книжки» вірші казематного циклу до «Більшої книжки» після поезії «А. О. Козачковському», відредагувавши їх і остаточно надавши їм форми циклу: на титульній сторінці поставлено назву «В казематі» і присвяту «Моїм соузникам посвящаю». Першим переписано вірш «Згадайте, братія моя…» як заспів, без номера, а всім наступним творам дано порядкову нумерацію (крім поезії «Костомарову» – тоді єдиної в циклі, що мала назву; її номер пропущено, очевидно, за недоглядом, бо після попередньої, під № 6, наступна після «Н. Костомарову» має № 8; назву поезії «Косар» дописано пізніше). При цьому вірш «Не спалося, а ніч, як море…» опущено, а вірші «Понад полем іде…» і «Чи ми ще зійдемося знову?..» переставлено [див.: Ващук Ф. Т. Редакційна робота Шевченка над циклом «В казематі» // Збірник праць чотирнадцятої наукової шевченківської конференції. – К., 1966. – С. 51–67].

В автографі окремого рукопису циклу «В казематі» стоїть одна дата в кінці: «30 мая 1847», що фіксує день переписування творів у чистовий автограф. У «Малій книжці» цикл переписано серед поезій 1847 р.; у «Більшій книжці» стоїть дата, коли твори переписано до «Більшої книжки»: «Москва, 1858, марта 18».

Ще за життя поета вірші казематного циклу поширювалися в списках. Крім згаданого вже, П. О. Куліш зробив ще один список уже після смерті поета з такою назвою: «Сидючи в неволі в 1847 годі, Тарас розважав себе піснями. Пом’янемо ж і ми пам’ять його» (Інститут літератури ім. т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 77). Пізніше у деяких списках і публікаціях, що походять від списку П. О. Куліша, слова « Сидячи в неволі в 1847 годі» стануть заголовними до поезій «Згадайте, братія моя…» і «Мені однаково, чи буду…» (див. коментарі до цих творів).

Існував список невідомої особи з окремими, за свідченням О. Я. Кониського, виправленнями Шевченка кінця 50-х років XIX ст., що належав Л. М. Жемчужникову і тепер не відомий (різночитання їх подав О. Я. Кониський – див.: Кониський О. Варіанти на декотрі Шевченкові твори // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – 1901. – Кн. 1). Відміни списку Г. Н. Мордовцевої подав у примітках до «Кобзаря» 1908 р. В. М. Доманицький (с. 626 – 627).

Деякі вірші циклу («Садок вишневий коло хати…», «Ой одна я, одна…», «Чого ти ходиш на могилу?..», «Рано-вранці новобранці…») публікувалися в періодичній пресі ще за життя поета. Конкретна мова про це далі. Весь цикл вперше надруковано (за винятком вірша «Н. Костомарову», але з поезією «Не спалося, а ніч, як море…») у виданні: Кобзар Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867 р. – С. 381–402. Твори циклу розташовано в дещо іншому порядку.

Датується цикл за місцем його в «Малій книжці» серед творів 1847 року та часом перебування Шевченка в казематі III відділу 17 квітня – 30 травня 1847 р., за винятком поезії «Згадайте, братія моя…», занесеної до «Малої книжки» наприкінці 1849 або на початку 1850 року і тоді ж, імовірно, створеної.

В. Є. Шубравський та В. С. Бородін

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 11 – 20 (канонічний текст), с. 377 – 386 (варіанти), с. 549 – 551 (примітки).