Конфедерати
Тарас Шевченко
«Одчиняй, проклятий жиде!
Бо будеш битий, одчиняй!»
Ламайте двері, поки вийде.
Вікна посипались.
«Стривай! Стривайте, зараз». – «Нагаями,
Свиняче ухо, жартувать
Чи що ти хочеш!?» – «Я! з панами?
Крий Боже, зараз! Дайте встать,
Ясновельможні (нишком: свині)»
«Пане полковнику, ламай».
Упали двері… а нагай
Малює вздовж жидівську спину.
«Здоров, свине, здоров, жиде,
Здоров, чортів сину».
Та нагаєм, та нагаєм,
А жид зогнув спину:
«Не жартуйте, мості пане».
«Добривечір в хату!
Ще раз шельму, ще раз, годі!
Вибачай, проклятий,
Добривечір, а де дочка?»
«Умерла, панове».
«Лжеш, Іудо, нагаями!»
Посипались знову.
«Ой паночки, голубчики,
Єй-богу, немає».
«Брешеш, шельмо!» «Коли брешу,
Нехай Бог карає».
«Не Бог, а ми, признавайся!»
«Нащо б мав ховати,
Коли жива, нехай, Боже,
Щоб я був проклятий!..»
«Ха, ха, ха… чорт, панове,
. . . . . . . . . . . . . співає.
Перехристись» «Як же воно?
Далебі, не знаю».
«Отак, дивись». Лях христиться,
А за ним Іуда.
«Браво! браво! Охристили.
Ну, за таке чудо
Могоричу, мості-пани,
Чуєш, охрищений,
Могоричу». – «Зараз, зараз». –
Ревуть мов скажені,
Ревуть ляхи, а поставець
По столу гуляє.
«Єще Польща не згінела»
Хто куда гукає.
«Давай, жиде!!» Охрищений
Із льоху та в хату,
Знай, шмигляє… наливає,
А конфедерати –
Знай, гукають: «Жиде! меду!»
Жид не схаменеться:
«Де цимбали? грай, псявіро!»
Аж корчма трясеться –
Краков’яка оддирають,
Вальса та мазура.
І жид гляне, та нищечком:
«Шляхетська натура».
«Добре, годі, тепер співай».
«Не вмію, єй-богу».
«Не божись, собача шкуро».
«Яку ж вам? Небогу!
Була собі Гандзя,
Каліка небога,
Божилася,
Молилася,
Що боліли ноги:
На панщину не ходила,
А за парубками…
Тихесенько,
Гарнесенько
Поміж бур’янами».
«Годі! годі! це погана,
Схизмати (3) співають…»
«Якої ж вам? Хіба оцю…
Стривайте, згадаю…
Перед паном Хведором
Ходить жид, ходить
І задком
І передком
Перед паном Хведірком,
Ходить жид, ходить».
«Добре, годі, тепер плати!»
«Жартуєте, пане,
За що платить?..» «Що слухали,
Не кривись, поганий!
Не жартую, давай гроші!»
«Де мені їх взяти?
Ні шеляга! я панською
Ласкою багатий».
«Лжеш, собако, признавайся!
А нуте, панове!
Батогами». Засвистіли,
Христять Лейбу знову.
Періщили, періщили,
Аж пір’я летіло.
«Єй же богу, ні шеляга,
Їжте моє тіло!
Ні шеляга, гвалт, рятуйте!!!»
«Ось ми порятуєм».
«Постривайте, я щось скажу».
«Почуєм, почуєм,
Та не бреши, бо хоч здохни –
Брехня не поможе».
«Ні… в Вільшаній!..» «Твої гроші?»
«Мої!.. ховай Боже!!
Ні, я кажу… що в Вільшаній…
Вільшанські схизмати…»
«По три сім’ї, по чотири
Живуть в одній хаті.
Ми це знаєм, бо ми самі
Їх так очухрали».
«Та ні, не те… вибачайте,
Щоб лиха не знали…
Щоб вам гроші приснилися…
Бачте, у Вільшаній…
У костьолі… у титаря…
А дочка Оксана!!!!
Ховай Боже! як панночка,
Що то за хороше…
А червонців!!! хоч не його,
Так що? – аби гроші».
«Аби гроші – однаково,
Правду Лейба каже.
А щоб більше була правда,
Нехай шлях покаже.
Одягайся!» Поїхали
Ляхи у Вільшану,
Один тілько під лавою
Конфедерат п’яний,
Нездужа встать, а курника,
П’яний і веселий.
Приписи Т.Г.Шевченка
3. Неунітів ляхи називали схизматами.