Інтродукція
Тарас Шевченко
Була колись шляхетчина,
Вельможная пані:
Мірялася з москалями,
З ордою, з султаном,
З німотою… було колись…
Та що не минає?
Було, шляхта, знай чваниться,
День і ніч гуляє, –
Та королем коверзує,
Не кажу Степаном,
Або Яном Собієским,
Ті два незвичайні.
А іншими!., небораки
Мовчки пановали.
Сейми, сеймики ревіли:
Сусіди мовчали,
Дивилися, як королі
Із Польщі втікають,
Та слухали, як шляхетство
Навісне гукає.
«Nie pozwalam!», «Nie pozwalam!»
Шляхта репетує,
А магнати палять хати,
Шабельки гартують.
Довго таке робилося,
Поки не в Варшаві
Запановав над ляхами
Понятовський жвавий.
Запановав та й думав шляхту
Приборкать трошки… не зумів –
Хотів добра, як дітям мати,
А може й ще чого хотів.
Єдине слово «nie pozwalam»
Хотів у шляхти одібрать,
А потім… Польща запалала,
Шляхта сказилася… кричать
«Слово гонору, дарма праця,
Поганець, наймит москаля».
На гвалт Пулавського і Паца
Встає шляхетськая земля
І разом сто конфедерацій (1).
Розбрелись конфедерати
По Польщі, Волині,
По Литві, по Молдаванах
І по Україні
Розбрелися, та й забули
Волю рятувати,
Полигалися з жидами
Та й ну руйнувати.
Руйнували, мордували,
Церквами топили…
А тим часом гайдамаки
Ножі освятили.
Приписи Т.Г.Шевченка
1. Энциклопедический лексикон, том 5. Барская конфедерация и «Historya Królestwa Polskiego» J. S. Bandtkie, tom 2.