Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

07.1860 р. До О. О. Оболонського

Липень 1860 р. С.-Петербург

М[илостивый] г[осударь] Александр Демьянович!

Стихотворения, которые вам нравятся, выпишите из прилагаемой рукописи; я не имею времени. Рукопись оставьте у себя до будущей субботы. Ваш покорный слуга Т. Шевченко

Предложите перевести Курочкину то, что вы найдете удобопереводимым.


Примітки

Подається за першодруком у журналі «Правда» (1880. – № 11. – С. 156). Датується за змістом (згадка про переклади М. С. Курочкіна).

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 443.

Публікація листа у львівському журналі «Правда», напевне, була зроблена за копією з автографа, власником якого названо «вп. професора Л. у Києві» (С. 156). У 1892 р. в «Киевской старине» (№ 2. – С.320 – 321) В. П. Науменко надрукував два листи до О. О. Оболонського: від І. С. Тургенева (в справі викупу родичів Шевченка з кріпацтва, датований 4 березня 1860 р.) та коментований тут лист Шевченка (без дати). Про перший з них сказано, що це – «письмо, нигде еще не напечатанное и любезно доставленное нам И. В. Лучицким» (С. 320). Найвірогідніше, що й другий лист надруковано з належного йому ж автографа – того самого, про який згадувалося в «Правді» (нині цей автограф не відомий). Отже, «в[исоко] п[оважаний] професор Л. у Києві» – Лучицький Іван Васильович (1845 – 1918), російський та український історик, професор Київського (з 1877 р.) та Петербурзького (з 1907 р.) університетів, дослідник общинного землеволодіння в Росії та Західній Європі.

Порівняно з публікацією «Правди» текст у «Киевской старине» має одне різночитання: «Предложите перевести Курочкину то, что вы найдете переводимое» (С. 321). Очевидно, давнє знайомство Шевченка з батьком О. О. Оболонського Олександром Дем’яновичем і спричинилося до обмовки в імені й по батькові адресата. О. Д. Оболонський – поміщик із Полтавщини, якому належали кріпаки брати Ткаченки, відпущені на волю 1834 р. З одним із них, Ф. Л. Ткаченком, Шевченко разом навчався в Петербурзі у В. Г. Ширяева та в Академії мистецтв, жив в одній квартирі, згодом листувався [Жур П. Шевченківський Петербург. – С. 30]. Негативний відгук про поміщика О. Д. Оболонського є в повісті Шевченка «Близнецы»:

«… проснулась уже в Вишняках за Хоролом… Село огромное, только такое убогое, что страх посмотреть. Помещик, говорят, пьяныця непросыпуща, живет десь, Бог его знает, в Москве, говорили, или в Петербурге, а управитель что хочет, то и делает».

Стихотворения, которые вам нравятся, выпишите из прилагаемой рукописи… – Про який рукопис ідеться, не відомо; можливо, це була «Більша книжка» або якийсь список із неї.

Предложите перевести Курочкину… – Вірші Шевченка на російську мову перекладав російський поет і журналіст Курочкін Микола Степанович (1830 – 1884). Шевченко познайомився з братами Курочкіними 26 квітня 1858 р. в Петербурзі (запис у щоденнику від 26 квітня 1858 р.).

Лист пов’язаний з перекладами М. С. Курочкіна, опублікованими в «Народном чтении» [1860. – № 5. – С. 103 – 105] – «К доле», «К музе» – з позначенням дати перекладу: 1 серпня 1860 р. та «Бал» [1860. – № 6. – С. 108]. М. С. Курочкін перебував тоді в Петербурзі, спілкувався з Шевченком особисто й листовно – збереглися дві його записки, в яких він сповіщає, що переклав вірші «Доля», «Муза» та «Огні горять, музика грає…», радиться про вдосконалення окремих рядків перекладу, просить «еще стихов – да самых сердечных» [Листи до Тараса Шевченка. – С. 159, 160]. Зазначена дата перекладів М. С. Курочкіна дає підставу датувати лист Шевченка до О. О. Оболонського не пізніше 1 серпня 1860 р., орієнтовно – липнем 1860 р.

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 205 (текст), с. 507 – 508 (примітки).