8.10.1857 р. До М. М. Лазаревського
Нижній Новгород | 8 октября. Н. Новгород. |
Друже мій єдиний! 19 сентября прибыл я в Нижний Новгород и только сегодня, слава Богу, собрался с силою написать тебе о случившемся со мною. Никто больше, как черт, враг добрых наших помышлений, перешел мне дорогу в Питер. Новопетровский комендант по моей просьбе выдал мне пропуск прямо в Петербург, а командир баталиона, мой ближайший начальник, обиделся распоряжением Ираклия Александровича и уведомил нижегородского полицеймейстера, чтобы меня задержать и прислать в г. Уральск для получения указа об отставке с какими-то ограничениями. Я занедужав. Спасибо, найшлися здесь добрые люди, которые приютили меня и через посредство которых написано в Оренбург обо мне Катенину, чтобы он объяснил мое отвратительное положение. Писал я графу Ф. П. Толстому из Новопетровского укрепления, что я отправляю[сь] через Оренбург. Но после упросил Ираклия Александровича отпустить меня через Астрахань. О случившемся здесь со мною я теперь не пишу ему, а прошу тебе, друже мій єдиний! посети ты графиню Настасию Ивановну Толстую, это тебя нисколько не окомпрометирует, расскажи ей о моем гнусном положении, а главное, благодари ее от меня за ее святое о мне ходатайство, а также и добрейшего графа Ф[едора] Петровича. Друже мій єдиний! Во имя глубокой моей любви к тебе не откажи мне в этой великой просьбе.
Не знаю, как долго продлится мое сидение в Н. Новегороде, думаю, что я не скоро вырвуся. Пришли мне сколько-нибудь денег, я почти не одет, а следовательно, не могу показаться в люди и начать работу за деньги. Если получил ты письма от Кухаренка и от Залецкого, то перешли мне. От Залецкого должны быть и деньги, не знаю только, как велики.
Прощай, мій друже єдиний! Поцілуй Семена і Марковича і не забувай искреннего твоего
Т. Шевченка.
В другий раз буду тобі писать білше, а тепер нездужаю. Адресуй своє письмо в Нижний Новгород его высокоблагородию Павлу Абрамовичу Овсянникову, в контору пароходства «Меркурий».
Примітки
Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 159). Рік написання визначається за змістом.
Вперше надруковано в журналі «Основа» (1862. – № 3. – С. 12) за автографом із пропуском: «это тебя нисколько не скомпрометирует».
Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 418 – 419.
Відповідь М. М. Лазаревського від 12 жовтня 1857 р. див.: Листи до Тараса Шевченка. – с. 87 – 88.
19 сентября прибыл я в Нижний Новгород… – Пароплав прибув до Нижнього Новгорода лише наступного дня – 20 вересня (див. записи в щоденнику від 19 і 20 вересня 1857 р.).
Новопетровский комендант… выдал мне пропуск прямо в Петербург… – Текст квитка на проїзд див.: Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. – с. 284.
…а командир баталиона, мой ближайший начальник, обиделся распоряжением Ираклия Александровича и уведомил нижегородского полицеймейстера… – У доповідній інспектору Новопетровського укріплення генералу Г. А. Фрейману комендант укріплення майор І. О. Усков писав що після одержання 23 серпня наказу по батальйону про увільнення Шевченка й ще чотирьох польських засланців із забороною жити в обох столицях він надіслав відповідне повідомлення в Академію мистецтв, а також у поліції астраханську, нижегородську, московську й петербурзьку [Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. – С. 434 – 435]. Одночасно І. О. Усков написав про все М. М. Лазаревському, як видно й зі згаданого листа останнього до Шевченка [Листи до Тараса Шевченка. – с. 87].
Я занедужав. – 21 вересня 1857 р. Шевченко записав у щоденнику:
«Добрые мои новые друзья, Н. А. Брылкин и П. А. Овсянников, посоветовали мне прикинуться больным, во избежание путешествия, пожалуй, по этапам, в Оренбург, за получением указа об отставке.»
17 жовтня 1857 р. нижегородський поліцмейстер полковник Лапа (П. В. Лаппо-Старженецький) повідомив коменданта І. О. Ускова, що через хворобу Шевченко «оказался не могущим следовать в обратный путь» [Тарас Шевченко. Документи і матеріали до біографії. – С. 439].
…написано в Оренбург обо мне Катенину… – Катенін Олександр Андрійович (1803 – 1860) – з квітня 1857 р. командир Окремого Оренбурзького корпусу, оренбурзький і самарський генерал-губернатор. Змінив на цьому посту В. О. Перовського. Хто саме писав йому листа з приводу затримки Шевченка в Нижньому Новгороді, не відомо. Ймовірно, що це був запит із канцелярії нижегородського військового губернатора О. М. Муравйова. Лист не зберігся.
Писал я графу Ф. П. Толстому из Новопетровского укрепления… – Див. лист до Ф. П. Толстого від 26 – 31 липня 1857 р.
Если получил ты письма от Кухаренка и от Залецкого, то перешли мне. – У листах до Бр. Залеського від 8 – 20 травня та 10 серпня 1857 р. і до Я. Г. Кухаренка від 15 серпня 1857 р. Шевченко просив надсилати йому листи на ім’я М. М. Лазаревського в Петербург.
От Залецкого должны быть и деньги… – 17 жовтня 1857 р. Шевченко занотував у щоденнику:
«Залецкий […] пишет, что рисунки мои получил все сполна, что некоторые из них уже пристроил в добрые руки и деньги 150 рублей переслал на имя Лазаревского».
Поцілуй Семена і Марковича… – С. С. Гулака-Артемовського та А. М. Маркевича.
Адресуй свое письмо… Павлу Абрамовичу Овсянникову… – Овсянников Павло Абрамович – помічник керуючого нижегородською конторою пароплавного товариства «Меркурий», архітектор; Шевченко мешкав у нього в Нижньому Новгороді майже півроку. 30 вересня 1857 р. намалював його портрет.
В. Л. Смілянська
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 137 – 138 (текст), с. 413 – 414 (примітки).