1.07.1857 р. До М. М. Лазаревського

Мій друже єдиний.

Письмо твоє і 75 р[у]б[лів] грішми, од 2 мая, получив я 3 іюня. Спасибі тобі, друже мій єдиний. Прочитавши твоє письмо, я перелицював свою дорогу в столицю. Чорноморію оставив до другого разу, а вдарив просто через Астрахань Волгою до Нижнього, а потім через Москву і до тебе, мій друже милий, мій єдиний. Перелицевавши шлях-дорогу, я того ж дня упакував свою мізерію, книги тощо, купив полог од комарів волжских, зшив із шести листов паперу тетрадь для подорожнього журнала і сів над морем ждать погоди, та й досі жду, мій друже єдиний. І Бог його святий знає, коли я дождуся тієї доброї погоди? Полог вже у мене вкрали, тетрадь, що приготовив для дороги, всю до листочка списав местными впечатлениями, а из Оренбурга ни слуху ни духу. Я не знаю, що той Ладиженський там робить. Шкода, що ти й просив його. Почта із Оренбурга і Уральська получится тут не раньше 15 июля, і якщо принесе мені свободу, то на другий же день покину оце смердяче укрепление і, дасть Бог, в половині августа буду ціловать тебе, мій єдиний Друже. О Боже, якби-то так сталося! Молю милосердого Бога, Щоб оце було посліднє письмо до тебе із цього проклятого укрепления. І ти не пиши вже до мене сюда. Як побачишся з Марковичем, то поклонися йому од мене і скажи, нехай не турбується, не шукає того поганого полковника Киреевского, я сам його найду, як приїду. А тебе ще раз прошу, найди чоловічка, добре знающого фотографію, та вибери у Чернягина камеру для Ираклия Александровича, він тобі велике спасибі скаже.

Як буду виїзжать із цього поганого укрепления, то напишу тобі, куди я поїду, може ще потребують в Оренбург, сохрани Боже. Прощай, мій добрий, мій єдиний! Пароход пари розводить. Поцілуй Федора і Семена.

Примітки

Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 157).

Рік написання листа встановлюється за змістом.

Вперше надруковано в журналі «Основа» (1862. – № 3. – с. 10 – 11).

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 411 – 412.

Відповідь на лист М. М. Лазаревського від 2 травня 1857 р. [Листи до Тараса Шевченка. – С. 81].

Прочитавши твоє письмо, я перелицював свою дорогу в столицю. – Попередні плани щодо шляху поета див. у листах: до Бр. Залеського від 10 – 15 лютого 1857 р., до Я. Г. Кухаренка від 22 квітня 1857 р., до М. М. Лазаревського від 20 травня 1857 р., а також у щоденнику (запис від 13 червня 1857 р.). У згаданому листі М. М. Лазаревський поздоровив Шевченка із звільненням і повідомив, що «третього дня послана бумага командиру Оренбургского корпуса, что ты согласно просьбе гр. Толстого и засвидетельствованию гр. Перовского получаешь отставку с предоставлением избрать род и место жизни», але сам М. М. Лазаревський цього документа ще не бачив.

…зшив із шести листов паперу тетрадь для подорожнього журнала… – Так розпочався щоденник, який Шевченко вів з 12 червня 1857 р. по 13 липня 1858 р.

Я не знаю, що той Ладиженський там робить. – У згаданому листі М. М. Лазаревський повідомляв: «Теперь же я пишу в Оренбург к М. В. Ладыженскому, чтобы не задержали о тебе бумаги». Ладиженський Михайло Васильович (1801 – ?) – генерал-майор, голова Оренбурзької прикордонної комісії, колишній начальник Федора та Михайла Лазаревських, прихильно настроєний і до самого поета.

Почта із Оренбурга і Уральська получится тут не раньше 15 июля… – Пошта прийшла 21 липня.

Як побачишся з Марковичем, то… скажи, нехай… не шукає того поганого полковника Киреєвського… – Див. лист до А. М. Маркевича від 22 квітня 1857 р.

А тебе ще раз прошу… вибери у Чернягина камеру для Ираклия Александровича… – Див. лист до М. М. Лазаревського від 30 червня 1857 р. та коментар до нього.

Поцілуй Федора і Семена. – Ф. М. Лазаревського та С. С. Гулака-Артемовського.

В. Л. Смілянська

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 133 – 134 (текст), с. 410 (примітки).