18 – 19.10.1857 р. До М. М. Лазаревського

Мій друже любий, мій єдиний! Сегодня, 18 октября, получив я твоє братнє-сердечное письмо. Спасибі тобі, моє серце! Ти пишеш, що Усков уже писав тобі о якімсь там недоразумении. Чом же він, дурень, не написав, яке там именно недоразумение? І тут його ніхто не знає. Я і сам не знаю, яке там те прокляте недоразумение. В Оренбург уже давно писано із Нижнего, але із Оренбурга ще нема нічого. І я і сам не знаю, що ще зо мною буде. А тим часом живу собі добре і весело отут меле добрими людьми. Овсянников, здешний архитектор, благородний, добрий і розумний чоловік, а до всього того ще і земляк наш конотопський. Мені тут добре з ним. Шкода тілько, що морози настали, не можна нічого рисовать с натуры, а то було б і геть-то весело.

Спасибі тобі, друже мій єдиний, що ти побачився з графинею Н[астасією] І[ванівною]. Не знаю, чи получила вона моє «Киргизя» от Сігізмонда? І чи получив граф Ф[едір] П[етрович] моє письмо из Новопетровска? Як будеш у неї, то спитай, будь ласкав, і мені напиши. Письмо тепер до графа писать не буду. Треба дождаться, що там мені напишуть із Оренбурга. Я просив Герна написать мені. А ти, як получиш моє письмо, то піди до графа Ф[едора] П[етровича] і подякуй його од мене за его доброе, человеколюбивое участие, которым я радостно воспользуюсь, як прийдеться мені до скруту.

Поздрав і поцілуй за мене Білозерського і його жіночку. Чому ти не оженишся? Чи ми вже з тобою разом поженимось? Не швидко, я думаю, це лихо скрутиться.

Що там робить Куліш? І де тепер його жіночка? Як побачиш її, то і її чмокни разів зо три за мене. А Кулішеві скажи, нехай мені пришле другий том «Записок о Южной Руси». Тут есть одна книжная лавка, та і в тій тілько букварі продаються. А як буде посилать вторий том, то нехай і первий прикине, бо я первий том «З[аписок] о Ю[жной] Р[уси]» подарував нашим киевским землякам в Астрахани. Поцілуй же його та попроси, нехай мені вишле свої любії «Записки о Ю[жной] Руси», а я йому за те не пришлю, а, дасть Бог, сам привезу гостин[ця] из самой киргизской степи.

Читать у мене тепер, слава Богу, єсть що, поздоров Боже добрих людей, але свого рідного нічогісінько нема, опріч «Богдана Хмельницко[го]» Костомарова. От ще вчистив книгу, так-так! В Саратові бачився я з старою Костомарихою, вона ждала його из заграницы к 15 сентября. Не знаю, чи вернувся він, чи ні ще? Чи не чуть у вас там про його чого-небудь?

Що там робить отой гульвіса Семен, що нічого мені не напише. Поскуби його за ухо і поцілуй за мене, а жіночку його і діточок не скуби, а тілько поцілуй.

Перелякав ти мене чорною печатью на своїм письмі. Чи не случилося там у тебе, крий Боже, чого недоброго?

Прощай, моє серце, мій голубе сизий! Я тепер, слава Богу, здоровий і веселий і щиро любящий тебе, моего єдиного друга.

Т. Шевченко

Як побачишся з графинею Н[астасією] І[ванівною], то спитайся, чи був у неї Сапожников, з которим я плив из Астрахани в Нижній.

Примітки

Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 160).

Дата в автографі «19 ноября. Нижний Новгород» уточнюється за рядком: «Сегодня, 18 октября, получил я твое братнє, сердечне письмо».

Вперше надруковано в журналі «Основа» (1862. – № 3. – С. 13 – 14).

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 413 – 414.

Відповідь на лист М. М. Лазаревського від 12 жовтня 1857 р. [Листи до Тараса Шевченка. – С. 87 – 88].

Відповідь М. М. Лазаревського від 19 листопада 1857 р. див.: Там само. – С. 91 – 92.

Ти пишеш, що Усков уже писав тобі о якімсь там недоразумении. – Відповідь на слова М. М. Лазаревського із згаданого листа:

«Около месяца назад я получил письмо от Ираклия Александровича о вышедшем там недоразумении и был в сильном недоумении насчет тебя, дорогой друг» [Листи до Тараса Шевченка. – С. 87].

Лист І. О. Ускова не відомий. Про порушення комендантом Новопетровського укріплення І. О. Усковим наказу батальйонного командира про відправку звільнених з військової служби засланців, і Шевченка теж, до батальйонного штабу в м. Уральськ див. лист до Бр. Залеського від 10 серпня 1857 р. та примітку до нього.

В Оренбург уже давно писано із Нижнего… – Див. лист до М. М. Лазаревського від 8 жовтня 1857 р. та примітку до нього.

Овсянников – Павла Абрамовича Овсянникова, у якого Шевченко півроку мешкав, він не раз вдячно згадував у щоденнику.

Спасибі тобі… що ти побачився з графинею Н[астасією] І[ванівною]… чи получила вона моє «Киргизя» от Сігізмонда? – Див. лист до Бр. Залеського від 10 серпня 1857 р. та примітку до нього.

І чи получив граф Ф[едір] П[етрович] моє письмо из Новопетровська? – Йдеться про лист до Ф. П. Толстого від 26 – 31 липня 1857 р.

Я просив Герна написать мені. – Затриманий поліцмейстером у Нижньому Новгороді з невідомої на той час йому причини, Шевченко написав своєму доброму знайомому К. І. Герну в Оренбург листа з проханням з’ясувати в штабі Окремого Оренбурзького корпусу причину затримки (лист не відомий).

…піди до графа Ф[едора] П[етровича] і подякуй його од мене за его доброе, человеколюбивое участие… – У листі від 12 жовтня 1857 р. М. М. Лазаревський повідомляв Шевченка про наслідки свого візиту до Толстих:

«По совету с графом решили, чтобы ты написал графу Ф[едору] П[етровичу] письмо, что ты сильно желаешь заниматься живописью и изучать ее, чего нигде не можешь так достигнуть, как в Академии художеств, а потому просишь исходатайствовать дозволение на приезд в Петербург. Гр[аф] по этому письму будет просить президента» [Листи до Тараса Шевченка. – С. 87].

Поздрав і поцілуй за мене Білозерського і його жіночку. – Василя Михайловича та Надію Олександрівну Білозерських.

І де тепер його жіночка? – Йдеться про О. М. Куліш.

А Кулішеві скажи, нехай мені пришле другий том «Записок о Южной Руси». – Див. лист до Я. Г. Кухаренка від 22 квітня 1857 р. та примітку до нього.

…але свого рідного нічогісінько нема, опріч «Богдана Хмельницько[го]» Костомарова. – Про це видання (Костомаров Н. И. Богдан Хмельницкий. – СПб., 1857. – Т. 1) Шевченко так відгукнувся в щоденнику: «Прекрасная книга, вполне изображающая этого гениального бунтовщика. Поучительная, назидательная книга!»; «Прекрасная, современная книга!» (записи від 22 і 23 вересня 1857 р.).

В Саратові бачився я з старою Костомарихою… – З матір’ю М. І. Костомарова Тетяною Петрівною (1798 – 1875), колишньою кріпачкою, Шевченко познайомився 1846 р. у Києві. У травні 1847 р., побачивши її з вікна каземату III відділу, присвятив їй співчутливі рядки у вірші «Н. Костомарову» і подарував автограф цього твору під час згаданого в листі побачення з нею в Саратові (див. запис у щоденнику від 31 серпня 1857 р.).

Семен – С. С. Гулак-Артемовський.

Сапожников Олександр Олександрович (1833 – 1887) – астраханський рибопромисловець-мільйонер. Шевченко познайомився з ним ще в Петербурзі, де в 1840-х роках у домі його батька-мецената збиралися художники. Після зустрічі з О. О. Сапожниковим 16 серпня 1857 р. в Астрахані Шевченко був запрошений відправитись до Нижнього Новгорода на абонованому його родиною пароплаві «Князь Пожарский». Прибувши до Нижнього Новгорода, Сапожникови наступного дня вирушили до Москви і надалі не підтримували знайомства з поетом.

В. Л. Смілянська

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 138 – 139 (текст), с. 415 – 416 (примітки).