20.05.1857 р. До М. М. Лазаревського

Воистину воскрес! Мій друже єдиний!

Спасибі тобі, серце моє, за твоє письмо от 11 апреля. Мені полегшало, як прочитав я його. Я, дурний, думав, що ще в генварі моє діло кончене, а воно з 7 або 17 апреля тіль що начнеться. І та самая дурная думка мене так тяжко мучила і досі. Тепер, слава Богу, я повеселішав. А все-таки, за що не возьмуся, із рук випадає. Серце якось лихорадочно б'ється. Ох, якби-то його швидше успокоїли!

Ти пишеш, що був дома. Як я тобі завидую, мій друже єдиний! Там і про мене згадували. Спасибі їм, землякам моїм рідним, що не забувають кобзаря свого старого, безталанного.

Ти пишеш, що чув, що і в столиці єсть добрі душі, що хотять помагать мені на дорогу. Спасибі їм, добрим душам! Це чи не буде той самий А. Маркович с товарищами, про которого я тобі писав?

Ще ти питаєш, чи багато мені треба буде грошей на дорогу? Я і сам не знаю. І не знаю ще, як я і поїду. Чи на Оренбург, чи Волгою до Нижнього і на Москву, чи на Чорноморію? Яким би шляхом не поїхав, то я думаю, що не обійдуся менше як 200 рублями. Треба буде одежі. Бо з мене як знімуть казенну, то я остануся, як той турецький святий, буквально голий. Получишь ты на свое имя от Б. Залецкого из Минской губернии 50 рублей, то і ті пришпили до своїх та й пришли по прежнему адресу с передачею. Я, може, не дождуся твоїх грошей, а позичу у Ираклия Александровича, то ти вже так і посилай на його ім'я. А якщо не буде од царя нічого, то не посилай і грошей. Нащо вони тойді мені? Як перепишуть «Матроса», то передай його Кулішеві та попроси його од мене, нехай він його прочитає гарненько та де що побачить, нехай і поправить, а за «Записки о Южной Руси» подякуй його ще раз од мене. Не тепер, а коли-небудь іноді я думаю удрать критику на сию воистинно драгоценную книгу. Але то ще тілько думаю, а там Бог його знає, як воно буде. Попроси Семена, нехай він коли-небудь розкаже вам, як замиравши Явдоха була на тім світі і що вона там бачила. У Куліша записане тілько пекло, а Раю нема, опріч тих двох діточок, що перед Матір-Божою золоті клубочки держать, а вона панчішечку плете.

Вибачай мені, друже мій єдиний, що пишу тобі так нашвидку. Ніколи. Сегодня почта одходить. Цілую тебе, Семена і всіх добрих земляків моїх. Не покидайте, брати мої, старого, безталанного Кобзаря Дармограя.

Примітки

Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 155).

Рік написання уточнюється за позначкою М. М. Лазаревського, який дописав до авторської дати «29 мая» – «1857. Новопетровское».

Вперше надруковано в журналі «Основа» (1862. – № 3. – С. 8 – 9) за автографом, без дати.

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 409 – 410.

Відповідь на лист М. М. Лазаревського від 11 квітня 1857 р. [Листи до Тараса Шевченка. – С. 80 – 81].

Я, дурний, думав, що ще в генварі моє діло кончене… а воно з 7 або 17 апреля тіль що начнеться. – Шевченко покладав надії на лист М. М. Лазаревського від 17 січня 1857 р., де повідомлялося:

«…о увольнении его [Дармограя. – Ред.] в отставку уже последовало разрешение царя и сообщено об этом военному министру для исполнения; но відтіля чутки ще нема» [Листи до Тараса Шевченка. – С. 78].

Тут М. М. Лазаревський випередив події, які відбудуться лише в травні 1857 р.

Ти пишеш, що був дома… Там і про мене згадували. – М. М. Лазаревський їздив до матері в с. Гирявку (Гирівку) Конотопського повіту Чернігівської губернії (нині – село Шевченкове Конотопського району Сумської області), після чого написав поетові в згаданому листі:

«Я воротился уже давно из Малороссии… И там, где я недавно был, сильно радуются привезенному туда мною известию и обещали мне помочь в добром деле» [Листи до Тараса Шевченка. – С. 80].

Получишь ты на свое имя от Б. Залецкого из Минской губернии 50 рублей… – Див. лист до Бр. Залеського від 8 – 20 травня 1857 р. та примітку до нього.

Ираклий Александрович – І. О. Усков.

Як перепишуть «Матроса»… – Першу частину повісті «Старая погудка на новый лад» (первісну назву «Матроз» автор викреслив) Шевченко надіслав М. М. Лазаревському з листом від 5 листопада 1856 р., а другу, закінчену до 22 квітня 1857 р. (розділи VI – X), з листом від 8 грудня 1856 р.; 11 квітня М. М. Лазаревський повідомляв, що «2-го отдела твоего “Матроза” еще не успели переписать, но на днях окончится он» [Листи до Тараса Шевченка. – С. 80].

…а за «Записки о Южной Руси» подякуй його ще раз од мене. Не тепер, а коли-небудь іноді я думаю удрать критику на сию воистинно драгоценную книгу. – Шевченко вже неодноразово висловлював своє захоплення цим виданням П. О. Куліша, зокрема в листах від 22 квітня 1857 р. до Я. Г. Кухаренка, А. М. Маркевича та М. М. Лазаревського. Намір написати рецензію здійснений не був.

Попроси Семена, нехай він коли-небудь розкаже вам, як замиравши Явдоха була на тім світі і що вона там бачила. – Шевченко, як випливає з цього листа, чув від С. С. Гулака-Артемовського варіант оповідання про мандрівку Явдохи на той світ, опублікований П. О. Кулішем у «Записках о Южной Руси» [СПб., 1856. – Т. 1. – С. 303 – 311].

В. Л. Смілянська

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 130 – 131 (текст), с. 406 – 407 (примітки).