Кін. 1855 – поч. 1856 рр. До Бр. Залеського
Кін. 1855 – поч. 1856 рр. Новопетровсъке укріплення |
Извини мне, друже мой добрый, что пишу тебе так мало, не имея ни времени, ни места. Благодатное лето прошло и унесло с собою и самую тень чего-то похожего на свободу; до сих пор еще боятся позволить приютиться мне где-нибудь, кроме казарм. Эгоизм и эгоизм! больше ничего.
Добрый мой друже! получил я с твоим последним письмом сердцу милые портреты. Бесконечно благодарю тебя; я теперь как бы еще между вами – и слушаю тихие задушевные ваши речи. Если бы мне еще портрет Карла, и тогда бы я имел все, что для меня дорого в Оренбурге.
С последней почтой послал тебе «Байгушей»; приюти их, если можешь, куда-нибудь, а перед тем, как пустишь ты их в чужие люди, сделай мне, если это не трудно, фотографические копии в величину обыкновенного конверта; мне хотелось бы подарить их А[гате], ей они очень нравятся. Я сделался настоящий попрошайка, в каждом моем письме я чего-нибудь прошу у тебя, просто бессовестный я! А совеститься в таких случаях друга, значит не иметь друга: мое такое понятие о дружбе, и это понятие должно быть общее.
Попробуй, не удастся ли тебе на темном фоне детская головка, и чтоб не искать модели, то посади secondo Цейзика; я так люблю детей, что не насмотрелся бы на верный отпечаток ангела.
Хорошо было бы, если б коллекция картин н[ачальника] ш[таба] состояла не из его собственных произведений. Но на безрыбье и рак рыба. Может быть, в его копиях есть хоть что-нибудь похожее на оригиналы, а если и этого нет, то все-таки есть человек, любящий прекрасное божественное искусство, а между варварами это дар Божий.
Если в Защите у Дмитриева найдешь хорошие эстампы новой французской школы, как-то Делакроа, Делароша, Ораса Верне и других, то попроси скопировать их посредством фотографии, и держи эти копии у себя, смотри, любуйся ими каждый день и каждый час, это так может научить и образовать вкус, как никакая многоумная и многоглаголивая эстетико-философия. Великий Брюллов говаривал, бывало: «Не копируй, а всматривайся», и я совершенно верю бессмертному Брюллову. Но я, кажется, взял на себя роль профессора, это для тебя только, друже мой единый, потому что в Оренбурге тебе и этого некому сказать, а ты так любишь прекрасное искусство. Более мой! когда мы увидимся? Когда мы поговорим, с любовью глядя друг на друга? Неужели все к лучшему? Нет, это поговорка близоруких.
Я вчера только узнал от Мостовского, что Колесинский в Оренбурге; кланяйся ему от меня и от Мостовского. М[остовский] для меня теперь настоящий клад; это один-единственный человек, с которым я нараспашку, но о поэзии ни слова. Странно, человек тихий, добрый, благородный и безо всякого понятия о прекрасном. Неужели это доля всего военного сословия? Жалкая доля!
Мне давно хочется завести переписку с Совою, но не знаю, как ее начать. По-польски я писать не умею, а по-русски как-то неловко, но на всякий случай сообщи мне его подробный адрес. Будешь писать ему, кланяйся и целуй его за меня.
Что мне еще написать тебе на скорую руку? Кажется, ничего больше, как только поцелуй щиро Михайла и Карла, когда приедет. Поцелуй руку ojca prefekta и, если Середницкий в Оренбурге, то целуй его щиро. Где Турно? и что с ним?.. Прощай, мой единый друже. Будешь писать Аркадию, целуй его от меня. Пиши S[erakowskiemu] и его целуй, и всех, кто помнит обо мне, целуй.
Примітки
Кінець 1855 – початок 1856. Новопетровське укріплення
Подається за автографом, що зберігається в архіві Чарторийських Краківського національного музею (Bibl. Czart., rkps Ew. 1625; фотокопія – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 893).
Датується за змістом: якщо в листі до Бр. Залеського від 25 – 26 вересня 1855 р. Шевченко висловив прохання надіслати йому портрети самого Бр. Залеського, Михайла Цейзика, Карла Герна та вперше реагує на повідомлення про колекції двох новоприбулих аматорів мистецтва, то в даному листі він дякує за одержані портрети, а також впевнено висловлює судження про колекцію одного з них – начальника штабу корпусу К. І. Бюрно, докладніше про яку він дізнався з невідомого листа Бр. Залеського.
Вперше надруковано в журналі «Киевская старина» (1883. – № 1. – С. 165 – 167) за рукописною копією І. Крашевського з деякими неточностями.
Вперше введено до збірника творів за виданням: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 370 – 371.
…получил я с твоим последним письмом сердцу милые портреты… Если бы мне еще портрет Карла… – Лист Бр. Залеського, написаний орієнтовно восени 1855 – взимку 1856 р., не відомий. Про портрети (очевидно, фотографічні, оскільки М. Г. Цейзик і сам Бр. Залеський займалися фотографією) Шевченко просив Бр. Залеського у листі від 25 – 26 вересня 1855 р. Надіслані портрети не збереглися; висловлено гіпотезу, яка спирається на відсутність портрета Карла Герна, про те, що Шевченкові надіслано копію малюнка О. П. Чернишова, де зображена група польських політичних засланців і сам Шевченко між ними, а К. Герн відсутній [Хінкулов Л. Ф. Тарас Шевченко і його сучасники. – К., 1962. – с. 219 – 221]; однак з наступного листа з’ясовується, що йшлося саме про фотопортрети.
С последней почтой послал тебе «Байгушей»… – Цей лист Шевченка до Бр. Залеського не відомий; не зберігся й малюнок, який не є тотожним відомому малюнкові «Автопортрет із байгушами» [Владич Л. В. Про малюнки «Байгуші» і «Т. Г. Шевченко й байгуші» та їх датування // Збірник праць чотирнадцятої наукової шевченківської конференції. – К., 1964. – с. 380 – 391].
…мне хотелось бы подарить их А[гате]… – А. О. Усковій.
…посади secondo Цейзика… – Сина М. Г. Цейзика.
…если б коллекция картин н[ачальника] ш[таба] состояла не из его собственных произведений. – Йдеться про колекцію М. Л. Фантон де Веррайона (див. лист до Бр. Залеського від 25 – 26 вересня 1855 р. та примітку до нього).
…в Защите у Дмитриева… – Ілецька Защита – місто за 68 верст на південь від Оренбурга, де перебувало правління розташованих навколо соляних промислів (Шевченко назвав його «Соляная Защита» в повісті «Варнак»).
Дмитрієв Микола Олександрович – гірничий комендант, полковник, керуючий Ілецьким соляним правлінням. Бр. Залеський коментував цей фрагмент листа: «Комендант гірничий Дмитрієв, недавно туди присланий, любив картини і мав щось ніби невеличку галерею» [Листочки до вінка на могилу Т. Г. Шевченка… – с. 30]. У лютому 1854 р. Бр. Залеський побував у Ілецькій Защиті [Большаков Л. Н. Літа невольничі. – С. 231]. Чи вдалося Шевченкові ознайомитися з цією колекцією – не встановлено.
Если… найдешь хорошие эстампы новой французской школы, как-то Делакроа, Делароша, Ораса Верне и других… – «Нова школа» в розумінні Шевченка означала відхід від класицизму в живопису; вона об’єднувала засновника французької романтичної школи Ежена Делакруа (1798 1863), засновника натуралістичного історичного живопису Поля Делароша (1797 – 1856), автора парадних портретів Ораса Верне (1789 – 1863).
Я вчера только узнал от Жостовского, что Колесинский в Оренбурге… – Мостовський Мацей Валентійович (1804 – ?), польський політичний засланець, артилерійський офіцер у Новопетровському укріпленні. Шевченко здружився з ним, пізніше згадував у листах і щоденнику. 16 червня 1857 р. він записав:
«Мостовский один-единственный человек во всем гарнизоне, которого я люблю и уважаю. Человек не сплетня, не верхогляд, человек аккуратный, положительный и в высокой степени благородный».
Колесінський Балтазар Балтазарович (1818 – ?), польський політичний засланець, рядовий; познайомився з Шевченком у 1848 р. під час служби в Орській фортеці, а взимку 1849 – навесні 1850 р. вони зустрічалися в оренбурзькому колі польських засланців. Зображений на відомому малюнку О. П. Чернишова «Т. Г. Шевченко серед польських політичних засланців». У березні 1855 р. призначений на роботу з постачання степових укріплень і весь цей сезон до снігу провів у поїздках степом. Те, що на час написання даного листа він уже повернувся до Оренбурга, підтверджує орієнтовне датування листа: не раніше, аніж наприкінці листопада 1855 р.
Мне давно хочется завести переписку с Совою… – З Е.-В. Желіговським, який у той час перебував в Уфі, спілкуючись з Шевченком через посередництво Бр. Залеського.
…поцелуй щиро Михайла и Карла… – М. Г. Цейзика та К. І. Герна.
Поцелуй руку ojca prefekta… – М. Т. Зельонки.
…если Средницкий в Оренбурге… – Є. Т. Середницький.
Где Турно? – Л. З. Турно.
Будешь писать Аркадию… – А. М. Венгжиновському.
Пиши S[erakowskiemu]… – З. Г. Сераковському.
В. Л. Смілянська
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 98 – 99 (текст), с. 383 – 385 (примітки).