Розп'яття

Т.Г.Шевченко. Розп'яття. Ескіз. Папір, сепія (19,6 × 11,8 см). [Оренбург]. [III 1850]. Державний музей Т. Г. Шевченка АН УРСР, Київ, інв. № г – 713.

Про запрестольний образ розп'яття, який Шевченко мав бажання виконати для оренбурзького костьолу, він згадує в листі до В. М. Репніної від 7.III 1850 р.

Після оренбурзького арешту малюнок міг зберігатись у К. І. Герна, який пізніше повернув Шевченкові всі його речі: «Все бывшие у меня на сохранении эскизы, бумаги я ему возвратил» [«Письма К. И. Герна к М. М. Лазаревскому о Шевченке», «Киевская старина», 1899, кн. 2, стор. 69].

В описі Шевченкових речей Г. М. Честахівського (№ 57) помилково зазначено, що малюнок виконано в Новопетровському укріпленні, тобто в 1850 – 1857 рр.

В «Каталоге шевченковской выставки в Москве по поводу пятидесятилетия со дня его смерти» [М., 1911, стор. 12, № 180] зареєстрований під назвою «Смерть спасителя», у О. Новицького [«Тарас Шевченко як маляр», Львів – Москва, 1914, стор. 73, № 524, табл. 68] має назву «Смерть Христа».

В літературі є згадка про виконання самої ікони розп'яття [К. Шероцький, Шевченко – художник, «Русский библиофил», 1914, № 1, стор. 42].

Попередні місця збереження: власність Д. Л. Мордовця, Музей української старовини В. В. Тарновського в Чернігові, Чернігівський обласний історичний музей, Галерея картин Т. Г. Шевченка, Харків.

1929 р. експонувався на виставці творів Т. Шевченка в Чернігові (Каталог, стор. 17, № 10).

І. М. Вериківська

Подається за виданням: Тарас Шевченко Повне зібрання творів у 10-и томах. – К.: вид. АН УРСР, 1962 р., т. 8, № 55 (зображення), с. 31 (примітки).