Сюн-Кукх

Т.Г.Шевченко. Сюн-Кукх. Папір, олівець (18 × 31,6 см). [20.VI – 10.VII 1851]. Державний музей Т. Г. Шевченка АН УРСР, Київ, інв. № г – 514.

Зліва внизу олівцем рукою Шевченка напис: 12. Сюнъ-Кукхъ.

Справа вгорі чорнилом позначено: № 117 – 40.

За звітом О. І. Антипова про експедицію в Кара-Тау, урочище Сюн-Кукх (яке він називає Сюн-Кукк) було третім пунктом, де знайдено поклади бурого вугілля [«Горный журнал», СПб., 1852, ч. II, кн. VI, стор. 465 – 466].

Крайні дати визначаються днем виходу з долини Апазир і часом перебування в долині Кугус.

Зображення цієї ж місцевості див. на рис. № 81, 82.

Попередні місця збереження: збірки А. О. Козачковського, В. П. Коховського, С. Д. Бразоль, Музей української старовини В. В. Тарновського в Чернігові – № 277, Чернігівський історичний музей, Галерея картин Т. Г. Шевченка, Харків.

1929 р. експонувався на виставці творів Т. Шевченка в Чернігові (Каталог, стор. 20, № 60).

І. М. Вериківська

Подається за виданням: Тарас Шевченко Повне зібрання творів у 10-и томах. – К.: вид. АН УРСР, 1964 р., т. 9, № 80 (зображення), с. 47 (примітки).