Король Лір

Т.Г.Шевченко. Король Лір. За трагедією В. Шекспіра.
[1843, не пізніше 10 лютого. С.-Петербург].
Папір, гальванокаустика. 12,4 × 9,2; 15,8 × 11,7; 20,7 × 14,6 см.
Національний музей Тараса Шевченка, № г-799.

Ліворуч унизу вигравірувано підпис автора: Т. Шевченко; посередині під зображенням назву: Король Ліръ.

Відбиток гравюри вміщений на окремому аркуші в кінці книжки «Гальванография или способ производить гальванически медные доски для печатания кистью работанных рисунков. Сочинение Франца фон Кобелля, доктора философии, профессора минералогии при Людвиге Максимилиановском университете в Мюнхене и члена многих ученых обществ» (Спб., 1843).

Цензурний дозвіл на випуск видання дано 10 лютого 1843 р., що і є підставою для орієнтовного датування твору.

Видавець російського перекладу названої книжки В.С. Семененко-Крамаревський замість зразків гальванічного способу репродукування, виконаних німецькими художниками, приклав три роботи петербурзьких художників: Рудольфа Жуковського «Вид у Київських печерах», Вільгельма Газенберга «Пейзаж з містком» та Тараса Шевченка «Король Лір». На всіх цих творах є авторські підписи. Вони, ймовірно, особисто брали участь у дослідах, оскільки на малюнку Жуковського є напис: «Рис. на меди Р. Жуковский первый опыт 1843 год». Напевно, і Шевченко свій рисунок сам переносив на мідну дошку.

«З огляду на специфічну техніку гальванографії і підпис самого Шевченка, – писав В. Січинський, – не підлягає сумніву, що мистець мусів виконувати цю гальваногравюру власноручно на мідяній дошці» [Січинський В. Шевченко-гравер // Повне видання творів Тараса Шевченка. – Варшава; Львів, 1937. – Т. 12. – С. 377].

Щодо твору Шевченка у книжці зазначено: «Гравюра, що зображує короля Ліра, витравлена за допомогою гальванізму за півгодини. Незабаром вийде окрема брошурка з детальним описом цього корисного винаходу; а тепер ця картинка прикладена як спроба» (с. 54). З цих слів видно, що робота Шевченка є взірцем іншого, новішого штрихового способу репродукування. Докладніший опис цього способу, що звався гальванокаустикою, подано в статті І.Г. Спаського [Спасский И.Г. Первые годы гальванопластики в России // Якоби Б.С. Работы по электрохимии: Сборник статей и материалов. – М.; Л., 1957. – С. 231 – 235].

За визначенням Спаського, у техніці гальванокаустики рисунок, як і в офорті, наносився голкою на мідну дошку, заґрунтовану шаром ізоляційного лаку, але при травленні кліше замість азотної кислоти застосовувався гальванічний струм. Рисунок Шевченка «Король Лір» Спаський вважав копією з якогось оригіналу німецької школи. Проте, за свідченням художника В.В. Ковальова, в альбомі Шевченка був сепійний ескіз (№ 253) іншого варіанта композиції, виконаний в експресивнішій манері, що свідчить про власні творчі пошуки автора рисунка [Воспоминания В.В.Ковалева о Т.Г.Шевченко// По морю и суше. – 1896. – № 8. – С. 135 – 136]. Д.О. Ровинський, беручи до уваги штрихову техніку виконання гравюри, визначив її як офорт. Він уперше репродукував його у своєму виданні [Ровинский Д.А. Подробный словарь русских граверов XVI – XIX вв. – СПб., 1895. – Т. 1. – С. 1176]. Окремий відтиск гравюри (крім примірника Національного музею Тараса Шевченка) є у Державному музеї образотворчих мистецтв ім. О.С. Пушкіна (Москва).

Місця зберігання: Державний музей образотворчих мистецтв ім. О.С. Пушкіна (Москва); з 1948 – Державний музей Т.Г. Шевченка (Київ).

В.О. Судак

Подається за виданням: Тарас Шевченко Повне зібрання творів у 10-и томах. – К.: вид. АН УРСР, 1961 р., т. 7, кн. 1, № 72 (зображення); Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 7, с. 389 – 390 (примітки).