Жіноча голівка
Т.Г.Шевченко. Жіноча голівка. Копія з літографії. 1830. [Вільно].
Папір, італійський олівець. 47,7 × 38 см.
Національний музей Тараса Шевченка, № г-275.
Праворуч під рисунком олівцем авторський напис: 1830 – Года Рисовалъ Тарасъ Шевченко, підтверджений графологічною експертизою [Висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції УРСР від 31 серпня 1987 р. – № 2031. – П. 2. Зберігається у Національному музеї Тараса Шевченка], під ним стертий напис, в якому прочитуються заголовні літери латинського алфавіту: R… Y… N… та в кінці, можливо, слово: Григорьевъ [Висновок Харківського інституту науково-судової експертизи від 10 лютого 1941 р. – № 3571/1059]. Ліворуч нижче чорнилом Шевченків пізніший напис: На память Александру // Ивановичу Уварову // Т.Шевченко. Вздовж нижнього краю рисунка олівцевий напис, в якому експерти виявили лише окремі знаки латинського шрифту [Висновок Київського науково-дослідного інституту судової експертизи Міністерства юстиції УРСР від 15 серпня 1952 р. – № 563. Зберігається у Національному музеї Тараса Шевченка]. Висновки експертиз зберігаються у Національному музеї Тараса Шевченка. На звороті ліворуч унизу позначено олівцем: 20 сентября.
Стосовно копійованого Шевченком оригіналу існують дві версії: рисунок є виконаною 1833 р. копією з літографії віленського графіка Мощинського «Свята Марія Магдалина» [Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. – Нью-Йорк; Париж; Мюнхен, 1955. – С. 36]; на літографії зображено французьку артистку Адрієнну Лекуврер (1692 – 1730) [Затенацький Я. Чий портрет копіював Тарас // Радянська культура. – 1964. – 2 квітня; Никитюк Т. Загадка Адрієнни Лекуврер // Літературна Україна. – 1989. – 20 липня]. Проте питання залишається відкритим до віднайдення копійованого оригіналу.
О.І. Уваров, якому Шевченко пізніше подарував свій рисунок, навчався у Петербурзькому університеті. З родиною Уварових Шевченко познайомився у березні – липні 1840 р. [Жур П. Шевченківський Петербург. – К., 1972. – С. 95 – 96], згадував їх у повісті «Художник» та у щоденникових записах.
Вперше згадано з назвою «Рисунок 1830 г. с посвящением Уварову» [Указатель выставки Blanc et noir Императорской Академии художеств. – СПб., 1903. – С. 20. – № 297.].
Вперше репродуковано 1932 р. О.П. Новицьким з назвою «Погруддя жінки» [Шевченко Т. Повне зібрання творів. – [X., 1932. – Т. 8]. – С. 17. – № 164. – Табл. 123].
Місця зберігання: з поч. 1840-х – власність О.І. Уварова; не пізніше 1903 надійшов до Д.І. Толстого; з 1917 – Державний Російський музей (Санкт-Петербург); з 1929 – Інститут Тараса Шевченка Наркомосу УРСР; з 1932 – Галерея картин Т.Г. Шевченка (Харків); з 1948 – Державний музей Т.Г. Шевченка (Київ)
Виставки:
1903. С.-Петербург. Академія мистецтв. Виставка Blanc et noir [Указатель выставки Blanc et noir. – С. 20. – № 297];
1984. Київ. Шевченко-художник. До 170-річчя від дня народження [Шевченко-художник: Каталог виставки. – К., 1986. – С. 7].
І.М. Вериківська
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 7, с. 14 – 15 (зображення), с. 355 (примітки).