5 лютого
Тарас Шевченко
Я бачив її вві сні. Чи на добре це? Ніби вона сліпа жебрачка, але така молода та гарненька, стоїть під якоюсь огорожею чи парканом і Христа ради простягає руку. Я хотів підійти з якимись дрібними грішми, але раптом вона щезла. Це – продовження ролі Антуанети, нічого більше.
Увечері був у Татарінова. Белов і Татарінов грали в чотири руки увертюру з «Вільгельма Телля» і з «Фрейшюца», а потім деякі релігійні композиції Гайдна. Божественний Гайдн! Божественна музика!
Після музики зайшла мова про театр і про талант моєї любої Піунової. Спочатку я слухав з приємністю, як її хвалили, а потім мені стало так сумно, що я хотів піти геть. Що б це могло значити? Чи не заздрість? Нерозумно, безглуздо ревнувати акторку до глядачів, бо її справжнім коханцем повинна бути публіка, а чоловік – другом.
В кінці вечора господар прочитав нам пісню Беранже, перекладену Ленським під назвою «Старый холостяк». Мені вона дуже сподобалась, мабуть тому, що я, коли не одружуся з моєю укоханою артисткою, буду примушений перейти до цієї нешановної категорії.
Старый холостяк.
(Беранже).
Десятый час, пора на боковую,
Маланьюшка, поди ко мне душа;
Сем-ка тебя разочек поцелую…
Кухарочка, а как ведь хороша!
Мне кажется, ты видишь и по взгляду,
Что стал бодрей я в эти шесть недель…
Свари-ка мне с ванилью шоколаду
Да приготовь мою постель.
Маланьюшка, ты не дивись нимало,
Что я хочу служанкой быть любим:
Я в старину ухаживал бывало
За личком, дрянь перед твоим.
Что есть любовь, пять лет не знал я сряду,
А прежних чувств все не проходить хмель.
Свари-ка мне с ванилью шоколаду
Да приготовь мою постель.
Дружочек, будь со мною без отлучки,
Ты с этих пор на кухне не слуга,
И можно ли, чтоб эти щечки, ручки
Коптилися весь день у очага?
Я дам тебе хорошую награду,
Одену так, как лучшую мамзель…
Свари-ка мне с ванилью шоколаду
Да приготовь мою постель.
Что слышу я? опять ответ всегдашний:
– Да полноте! как можно! стыд какой!
Сударыня, я знаю ваши шашни
С Петрушкою, племянника слугой!…
В знакомстве с ним ни складу нет, ни ладу,
Того смотри, что сядешь тут на мель…
Свари-ка мне с ванилью шоколаду
Да приготовь мою постель.
Маланьюшка! ты на мое желанье
Без дальних слов должна бы отвечать,
Вот видишь ли: я скоро завещанье
Духовное намерен написать.
Чем приводить хозяина в досаду,
Пойми, мой друг, его благую цель…
Свари-ка мне с ванилью шоколаду
Да приготовь мою постель.
А, наконец, мои приятны ласки…
Но… Как я слаб!… Проклятие судьбе!…
Не плачь, душа; я не боюсь огласки
И немощен женюся на тебе.
Пожалуйста, в крови моей прохладу
Хоть как-нибудь поразогрей, мамзель…
Свари-ка мне с ванилью шоколаду
Да приготовь мою постель.