Автопортрет 1851 р.

Т.Г.Шевченко. Автопортрет. [VII – VIII 1851].
Тонований брістольський папір, італійський олівець, білило (22.1 × 17.7 см).

На аркуші жовтого альбомного паперу, в прорізи якого було вставлено автопортрет, чорнилом напис: Portrait de Chewtchenko d’après un, fait par lui-même, 1853 [Автопортрет Шевченка. 1853 (франц.)].

З цього портрета Бр. Залеський виконав офорт, один примірник якого зберігається в фондах Державного музею Т. Г. Шевченка АН УРСР (Київ) (інв. № г – 984). Під офортом видруковано напис: Taras Szewczenko. Według jego własnego rysunku zrobionego w stepie kirgizkiem 1853 roku [Тарас Шевченко. За його власним рисунком, виконаним в киргизькому степу в 1853 році (польськ.)].

Дату – 1853 рік – на оригіналі Шевченка і на офорті Залеського треба вважати помилковою. В примітці до листа Шевченка від 25.IX 1855 р. Бр. Залеський пише про виконання даного портрета в час Кара-тауської експедиції:

«В часі тої мандрівки Шевченко зробив для мене чорною крейдою свій портретик… Портретик був дуже подібний, замість зеркала послугувався артист збанком з водою, бо іншого зеркала не мали ми в степу. Не було також ані бритви, ані цирюльника і для того носили ми бороди, хоч властиво оба ми були солдати» (Іван Франко, , «Листочки до вінка на могилу Шевченка», Львів, 1890, стор. 45 – 46).

Свідчення Бр. Залеського стверджується тотожністю даного автопортрета з автопортретом на малюнку «Т. Г. Шевченко серед товаришів» 1851 р. Виконаний він не раніше липня, після від’їзду з Новопетровського укріплення, коли у Шевченка могла вирости борода.

Попередні місця збереження: Інститут Тараса Шевченка, Харків – Київ, Галерея картин Т. Г. Шевченка, Харків.

Державний музей Т. Г. Шевченка АН УРСР, Київ, інв. № г-385.

І. М. Вериківська

Подається за виданням: Тарас Шевченко Повне зібрання творів у 10-и томах. – К.: вид. АН УРСР, 1964 р., т. 9, № 16 (зображення), с. 16 (примітки).