Смерть Івана Мазепи
Т.Г.Шевченко. Смерть Івана Мазепи. За поемою К.Ф. Рилеєва «Войнаровський». Ескіз. [1843, перша половина. С.-Петербург].
Папір, олівець. Розмір рисунка 5,5 × 4,7 см [ми відтворюємо тільки цю частину]; розмір аркуша 18,9 × 12,7 см.
Національний музей Тараса Шевченка, № г-646.
На звороті – «Антон Головатий біля Неви». Ескіз.
Унизу олівцем позначено: № 420 (номер за каталогом Чернігівський музей українських старожитностей В.В. Тарновського).
Зважаючи на те, що існують інші ескізи цього сюжету, можна вважати їх підготовчими до задуманого твору для «Живописної України». Художник відтворює одну з драматичних подій історії України – смерть 1709 р. гетьмана Івана Мазепи в Бендерах у присутності Карла XII. Її описано в «Истории Малой России» Д.М. Бантиш-Каменського, вперше опублікованої 1822 р. [Бантыш-Каменский Д.Н. История Малой России. – К., 1993. – С. 410 – 411], у поширюваній в ті часи у рукописних списках «Истории Русов» [История Русов или Малой России. Сочинение Георгия Конисского. – М., 1846; Історія Русів / Український переклад I. Драча. – К., 1991. – С. 274]. Розробляючи в ескізах сюжет про смерть Івана Мазепи, Шевченко, так само як в рисунку «Мазепа і Войнаровський», звертався до рядків поеми К.Ф. Рилеєва «Войнаровський», де небіж Мазепи Андрій Войнаровський розповідає про смерть гетьмана:
«Но вдруг, собрав остатки сил,
Он приподнялся на постели
И, бросив пылкий взгляд на нас:
“О Петр! О родина!” – воскликнул».
[Рылеев К.Ф. Войнаровский. – СПб., 1825. – С. 37 – 38]
Датується орієнтовно першою половиною 1843 р. відповідно до рисунка на звороті аркуша.
Вперше згадано та репродуковано 1932 р. О.П. Новицьким з назвою «Карл і Мазепа» [Шевченко Т. Повне зібрання творів. – [X., 1932. – Т. 8]. – С. 46. – № 340. – Табл. 309].
Згадується з назвою «Композиція на історичну тему» [Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. – К., 1961. – Т. 7, кн. 2. – С. 34. – № 285].
Місця зберігання: збірка В.В. Тарновського; з 1899 – Чернігівський музей українських старожитностей В.В. Тарновського; з 1925 – Чернігівський історичний музей; з 1933 – Галерея картин Т.Г. Шевченка (Харків); з 1948 – Державний музей Т.Г. Шевченка (Київ).
В.О. Судак
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 7, с. 322 – 323 (зображення), с. 453 – 454 (примітки).