Жінка в сарафані

Т.Г.Шевченко. Жінка в сарафані. Зарисовка. Інші начерки.
[1841 – 1842. С.-Петербург]. Папір, олівець. 27,5 × 19,2 см.
Національний музей Тараса Шевченка, № г-638.

Праворуч угорі чорнилом позначено: № 116-18.

До наукового обігу введено 1900 р. з назвою «Жінка в російському вбранні» [Каталог Музея украинских древностей В.В. Тарновского / Составил Б.Д. Гринченко. – Чернигов, 1900. – Т. 2. – С. 191. – № 412].

Вперше репродуковано 1932 р. О.П. Новицьким [Шевченко Т. Повне зібрання творів. – [X., 1932. – Т. 8]. – С 147. – № 920. – Табл. 310].

У літературі згадується з назвою «Невідома добродійка в московськім убранні» [Новицький Ол. Тарас Шевченко як маляр. – Львів; Москва, 1914. – С. 43. – № 57].

В. Касіян вважає, що цей рисунок «за стильовими ознаками чужий Шевченкові» [Касіян В. Нове в дослідженні мистецької спадщини Т. Шевченка// Шевченко-художник: Матеріали шевченківської наукової конференції, присвяченої 100-річчю з дня смерті Шевченка. – К., 1963. – С. 30].

Місця зберігання: у А.О. Козачковського; не пізніше 1875 надійшов до В.П. Коховського; з 1891 – у родині Коховських; не пізніше 1893 передано С.Д. Бразоль; з 1898 – надійшов до В.В. Тарновського; з 1899 – Чернігівський музей українських старожитностей В.В. Тарновського; з 1925 – Чернігівський історичний музей; з 1933 – Галерея картин Т.Г. Шевченка (Харків); з 1948 – Державний музей Т.Г. Шевченка (Київ).

К.В. Чумак

Подається за виданням: Тарас Шевченко Повне зібрання творів у 10-и томах. – К.: вид. АН УРСР, 1961 р., т. 7, кн. 2, № 259 (зображення); Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 7, с. 448 (примітки).