Перерване побачення (2)
Т.Г.Шевченко. Перерване побачення. Копія з малюнка К.П. Брюллова.
[1840 – 1841, не пізніше початку травня]. Папір, акварель. 23,1 × 18,8 см.
Державний Російський музей (Санкт-Петербург), № р-6962.
На паспарту напис чорнилом: Тарасъ Шевченко съ К. Брюллова. Нижче ліворуч олівцем: Подарокъ Шевченки В. Жуковскому. Праворуч рукою старшого зберігача Ермітажу А.К. Сомова позначено: Coll W. Goukowsky. And[re] Somoff. На звороті паспарту напис олівцем: подарокъ Шевченки Жуковскому.
Акварель є другою копією з малюнка К.П. Брюллова (1827 – 1830 рр. Картон, акварель, графітний олівець. 23 × 18,7 см. Державна Третьяковська галерея (Москва), № 3171), відомого з назвою «Перерване побачення» («Вода вже зверх біжить»). Оригінал Брюллова належав В.А. Владиславлєву, згодом надійшов до графа П.К. Ферзена [Сомов А.К. Брюллов и его значение в русском искусстве. – СПб., 1876. – С. 35; Ацаркина Э. Карл Павлович Брюллов: Жизнь и творчество. – М., 1963. – С. 455]. Це один із двох малюнків «Schevchenko – “Portrait de Kriloff, une scene”» – саме «une scéne», названий у листі В.А. Жуковського до прусського короля Фрідріха-Вільгельма IV від 7 червня 1848 р. (див. коментар до портрета І.А. Крилова) [Фомин А.А. Поэт и король // Русский библиофил. – 1912. – № 7/8. – С. 73].
Датується орієнтовно, з урахуванням того, що Шевченко копіював акварель Брюллова для Жуковського, вірогідно, після закінчення роботи над іншою копією для альманаху Владиславлєва «Утренняя заря», але не пізніше початку травня 1841 р., коли Жуковський виїхав за кордон до Дюссельдорфа і на батьківщину більше не повертався.
У каталогах Російського музею малюнок зареєстрований з назвою «Сцена у колодца». Можливо, дана копія у лютому 1888 р. експонувалася на Виставці на користь вдів та сиріт архітекторів у Академії мистецтв із назвою «Італійка біля фонтана» [Горленко В. Картины, рисунки и офорты Шевченка // Киевская старина. – 1888. – № 6. – С. 82]. К.В. Широцький називає малюнок «Итальянки у колодца» [Широцкий К. К.Брюллов и Т.Шевченко // Украинская жизнь. – 1913. – № 12. – С. 54 – 59]. Таке різночитання назви спонукало дослідників, які не знали, що існує дві копії з акварелі Брюллова, вважати їх різними творами [Айзеншток И. Судьба литературного наследства Т.Г.Шевченко // Литературное наследство. – 1935. – № 19/21. – С. 483; Раєвський С.Є. Життя і творчість художника Тараса Шевченка. – X., 1939. – С. 43; Владимирський Г.Д. Попередники російських живописців-реалістів // Образотворче мистецтво. – 1939. – № 2/3. – С. 17].
Вперше про існування двох Шевченкових копій з акварелі Брюллова «Перерване побачення» повідомив М.І. Мацапура [Мацапура М. Нове в спадщині Тараса Шевченка // Україна. – 1951. – № 8. – С. 30].
Місця зберігання: власність В.А. Жуковського; з 1937 – Державний Російський музей (Санкт-Петербург).
В.О. Судак
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 7, с. 78 – 79 (зображення), с. 381 – 382 (примітки).