Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

Смерть Лукреції

Тарас Шевченко. Смерть Лукреції

Т.Г.Шевченко. Смерть Лукреції. 1835. [С.-Петербург]. Папір, чорнило, туш, перо. 34,3 × 50,3 см. Національний музей Тараса Шевченка, № г-820.

Ліворуч унизу чорнилом авторські дата і підпис: 1835 // Т. Шевченко.

В основі сюжету – епізод з історії Стародавнього Риму. Римлянка Лукреція (VI ст. до н.е.), збезчещена сином царя Тарквінія Гордого, закликала рідних і друзів до помсти і в їхній присутності заподіяла собі смерть. Друг її чоловіка, Люцій Юній Брут, вийнявши ніж з грудей померлої, поклявся помститися й не допустити царювання Тарквінія Гордого. З цим епізодом пов’язують кінець царського періоду в Римі.

Характером рисунка й окремими деталями твір нагадує ілюстрації Ф. Толстого до поеми І. Богдановича «Душенька» [Судак В. Малярська спадщина Т. Шевченка доакадемічного періоду // Питання шевченкознавства. – К., 1961. – Вип. 2. – С. 102]. На сюжет про помсту за смерть Лукреції створив картину Луї Давид «Клятва Гораціїв» (1784).

Можливо, рисунок був серед Шевченкових творів, розглянутих 4 жовтня 1835 р. комітетом Товариства заохочування художників і визнаних «такими, що заслуговують на похвалу» [Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. 1814 – 1861. – К., 1982. – С. 9. – № 8].

Вперше репродуковано та прокоментовано 1932 р. О.П. Новицьким з назвою «Смерть Лукреції» [Шевченко Т. Повне зібрання творів. – [X., 1932. – Т. 8]. – С. 17. – № 165. – Табл. 323].

Разом з іншими ранніми творами на історичні сюжети («Смерть Олега, князя древлянського», «Смерть Віргінії», «Смерть Сократа») та копією з портрета І.А. Крилова рисунок «Смерть Лукреції» художник подарував В.А. Жуковському, який 1841 р. виїздив за кордон. Відтак у складі його архіву від П.В. Жуковського надійшов до паризького зібрання пушкінських реліквій О.Ф. Онегіна [Мацапура М. Портрет І.А. Крилова пензля Т.Г.Шевченка // Тарас Шевченко-художник. І. – К., 1963. – С. 113 – 118; А.Ф. Онегин // Красная газета. Вечерний выпуск. – Ленинград, 1925. – 27 марта]. За заповітом власника, 1928 р. зібрання було передано Пушкінському дому АН СРСР у Ленінграді.

Місця зберігання: з 1930 – Інститут Тараса Шевченка Наркомосу УРСР; з 1932 – Галерея картин Т.Г. Шевченка (Харків); з 1940 – Центральний музей Т.Г. Шевченка (Київ); з 1948 – Державний музей Т.Г. Шевченка (Київ).

Виставки:

1930. Ленінград. Виставка зібрань О.Ф. Онегіна [Пушкинский дом. Выставка собраний А.Ф. Онегина. – Л., 1930. – С. 5];

1930. Харків. Шевченківська виставка [Панченко М. Шевченківська виставка 1930 року // Літературний архів. – 1930. – Кн. 1/2. – С. 130];

1939. Київ. Ювілейна Шевченківська виставка [Республіканська ювілейна шевченківська виставка в Києві: Каталог-путівник. – К., 1941. – С. 18. – № 84];

1984. Київ. Шевченко-художник. До 170-річчя від дня народження [Шевченко-художник: Каталог виставки. – К., 1986. – С. 7].

І.М. Вериківська

Подається за виданням: Тарас Шевченко Повне зібрання творів у 10-и томах. – К.: вид. АН УРСР, 1961 р., т. 7, кн. 1, № 22 (зображення); Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 7, с. 359 (примітки).