Портрет Катерини Абази (?)
Т.Г.Шевченко. Портрет Катерини Абази (?). 1837. [С.-Петербург].
Брістольський папір, акварель. 22,5 × 18,1 см.
Національний музей Тараса Шевченка, № г-856.
Ліворуч унизу олівцем авторські дата і підпис: 1837 // Шевченко. На звороті внизу олівцем зроблений І.Я. Айзенштоком на початку 1930-х років напис: Екатерина Абаза урожд. Нахимова.
Існують різні версії щодо особи портретованої. С.А. Таранушенко, перший дослідник твору, що тоді належав Н.І. Савченковій, з її слів назвав попередніх власників і опублікував його та репродукував як «Портрет жінки» [Таранушенко С. До питання про ранні акварельні портрети роботи Тараса Шевченка // Ювілейний збірник на пошану академіка М.С. Грушевського. – К., 1928. – С. 98 – 102]. У 1930 р. портрет надійшов до Інститут Тараса Шевченка Наркомосу УРСР з назвою «Портрет невідомої жінки». Означена Айзенштоком у написі на звороті Катерина Абаза заклала традиційну, хоч до кінця не доведену, назву твору. Її підтримав О.П. Новицький, подавши додаткову інформацію Айзенштока про те, що батько К. Абази Нахімов був письменником [Шевченко Т. Повне зібрання творів. – [X., 1932. – Т. 8]. – С. 23. – № 194. – Табл. 21]. Пізніше Таранушенко розглядав твір як парний до іншого, на той час відомого з назвою «Портрет Гребінки»; одночасно висловлював припущення, що зображено наречену Демидова [Таранушенко С. Жіночий портрет Шевченка // Вітчизна. – 1963. – № 10. – С. 218 – 219].
Існує також припущення, що портрет міг бути виконаний Шевченком за посередництвом І.М. Сошенка, якому замовляв копії з картин палацу Потоцьких у Тульчині його управитель Абаза [Рубан В. Український портретний живопис першої половини XIX століття. – К., 1984. – С. 358]. Згідно з іншою гіпотезою портретована – Єлизавета, дочка наглядача Зимового палацу Миколи Степановича Нахімова [Жур П. Шевченківський Петербург. – К., 1972. – С. 51].
Шевченко згадує особу із прізвищем Абаза (власника хутора на Переяславщині) у повісті «Близнецы».
Місця зберігання: власність К.М. Бича-Лубенського; згодом – Н.І. Савченкової; Н.М. Петрової; з 1930 – Інститут Тараса Шевченка Наркомосу УРСР; з 1932 – Галерея картин Т.Г. Шевченка (Харків); з 1940 – Центральний музей Т.Г. Шевченка (Київ); з 1948 – Державний музей Т.Г. Шевченка (Київ).
Виставки:
1939. Київ. Ювілейна Шевченківська виставка [Республіканська ювілейна шевченківська виставка в Києві: Каталог-путівник. – К., 1941. – С. 18. – № 87];
1984. Київ. Шевченко-художник. До 170-річчя від дня народження [Шевченко-художник: Каталог виставки. – К., 1986. – № 87];
1985. Київ. Музей історії Києва. Шевченко-портретист (без каталогу);
2002. Мінськ. Тарас Шевченко-художник [Тарас Шевченко-художник: Виставка творів. – Київ; Мінськ, 2002. – № 2].
І.М. Вериківська
Подається за виданням: Тарас Шевченко Повне зібрання творів у 10-и томах. – К.: вид. АН УРСР, 1961 р., т. 7, кн. 1, № 10 (зображення); Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 7, с. 363 – 364 (примітки).