7.12.1859 р. До В. Г. Шевченка

Не було в куми і запаски, аж глядь – кума у плахті похожає.

То так оце і з твоїми письмами сталося: вчора одно, а сьогодні друге. Спасибі тобі, мій рідний брате! мій друже єдиний! за твою турбацію. Вольський мені пише – тепер зробить нічого не можна. Пек йому, тому шепотинникові Парчевському, може, той клапоть од нас не втече. А поки що торгуйся якмога з Понятовським через того старого економа. У Києві у мене нема нікого такого, щоб хто добре знав Понятовського; пошукаю, чи не найду тут. Багатих усюди знають. Ще ось що: напиши мені, чи багато там землі у тій Забарі? Яка вона? Чи можна буде садочок розвести? Та ще щоб справді сердитий Дніпро не пошкодив? Розпитайся гарненько. До Чижова я завтра сам напишу або попрошу його великого приятеля Галагана: йому він щиріше скаже, як мені.

Тепер о Хариті. Твоя порада добра. Спасибі тобі. Та тілько забув ось що, а ти це добре знаєш: я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу, та й як же себе поєднать з собачою панською кров'ю? Та й що та панночка одукована робитиме в моїй мужицькій хаті? З нудьги пропаде та й мені укоротить недовгого віку. Так-то, брате мій! друже мій єдиний!

Харита мені подобалася, хоч я її й назирки бачив. Нехай ще сестра Ярина подивиться на неї, та що вона скаже, то так воно й буде. Мати всюди неоднакова мати. Коли розумна та щира, то й діти вийдуть в люде, хоч попідтинню; а хоч і одукована, та без розуму, без серця, то й діти виростуть, як те ледащо в шинку.

У тебе, здається, годується кабан в сажі. Я бачив, як Харита йому їсти носила, і ти, певно, заколеш його к святкам, то пришли мені по почті 20 фунтів ковбас. Бо я лучче тричі в німця пострижусь і всю Пилиповку буду м'ясо їсти, як матиму німецькими ковбасами розговляться. Та щоб ковбаси були такі самі, як ми з тобою їли на меду у Гната Бондаренка, під яблунею сидячи. Нагадай лиш добре. Та якби до ковбас та ще й сала додать, то воно б дуже добре було! На се добре діло посилаю тобі 10 карбованців; решт оддай сестрі Ярині.

К новому року вийдуть печатні мої сочинения (не всі). Я через тебе пошлю чотири книжки Алексію Івановичу Хропалю, то тоді він тобі й скаже, як і що робить, а до того я й йому напишу.

Ще ось що: спасибі тобі, що ти зовеш на пораду і на розглядини сестру Ярину. Що ж вона побачить? Те, що й я бачив: Хариту та й більш нічого! А якби твоя жінка, а моя сестра, сказала слово, то це б було до ладу. Попроси її – нехай скаже, нехай порадиться.

А поки що буде, нехай Бог шле добре здоров'я і жінці, і діткам твоїм. Оставайся здоровий, та швидше пиши до мене, до твого іскреннього друга і брата Т. Шевченка.

О людській волі я розпитував; але ніхто нічого не знає, коли, як і що з того буде.

А дубового і ясинового дерева треба купить і вирубать, нехай собі лежить та сохне, поки що буде.

Примітки

Подається за першодруком у журналі «Основа» (1862. – № 6. – с. 8 – 10).

Публікацію в журналі «Правда» (1875. – № 23. – с. 927 – 928) зроблено зі значними відступами від тексту першодруку. Припущена в «Основі» з цензурних міркувань купюра в рядках: «то й як же таки себе поєднать з… панською кров’ю?» відновлюється за «Правдою»: «з собачою панською кров’ю?»

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 432 – 433.

То так оце і з твоїми письмами сталося: вчора одно, а сьогодні друге. – Ці листи В. Г. Шевченка нині не відомі, за винятком двох уривків, опублікованих М. К. Чалим у примітках до першодруку листа Шевченка від 7 грудня 1859 р. [Основа. – 1862. – № 6. – с. 9; див. також: Листи до Тараса Шевченка. – С. 139].

Вольський мені пише… – Лист В. Вольського до Шевченка нині не відомий.

Парчевський – Н. П. Парчевський.

…поки що торгуйся якомога з Понятовським… – Відповідь на повідомлення В. Г. Шевченка:

«Обашморив другий грунт, недалеко од Триполля, на самім краї села Стайок, над самісеньким Дніпром, в імєнії Пон[ятовсько]го» [Листи до Тараса Шевченка. – с. 139].

Понятовський – один із нащадків останнього польського короля Станіслава Понятовського, яким належали великі маєтки на Канівщині.

…чи багато там землі у тій Забарі? – Йдеться про хуторець поблизу Трипілля, який нагледів В. Г. Шевченко.

До Чижова я завтра сам напишу або попрошу його великого приятеля Галагана… – Чижов Федір Васильович (1811 – 1877), російський письменник і громадський діяч слов’янофільського напряму, математик і промисловець. Притягнутий до слідства у справі Кирило-Мефодіївського братства, через заборону жити в столицях оселився у Трипіллі, де зайнявся шовківництвом. Шевченко хотів звернутися до нього у справі купівлі земельної ділянки поблизу Трипілля – особисто чи через свого знайомого Г. П. Ґалаґана, який був учнем Ф. В. Чижова й підтримував з ним добрі взаємини. Чи написав Шевченко згадані тут листи – не відомо.

Тепер о Хариті. Твоя порада добра. Спасибі тобі. – Відповідь на пораду В. Г. Шевченка шукати собі дружини, ближчої за інтелектуальним рівнем, ніж проста сільська дівчина Харита [Листи до Тараса Шевченка. – с. 139].

…сестра Ярина… – Я. Г. Бойко.

…як ми з тобою їли на меду у Гната Бондаренка… – Шевченко пригадує епізод своїх відвідин Кирилівки восени 1845 р., про який В. Г. Шевченко згодом написав у своїх спогадах:

«Трапилось це під храмове свято у Кирилівській церкві, цебто під свято Івана Богослова (26 сентября). Церковний титар Ігнат Бондаренко запросив нас до себе на мед. День стояв теплий, ясний; у титаря було велелюдно і ми, сівши в саду під яблунею кружали мед (про цей мед Тарас і після згадував в однім із своїх листів)» [Правда. – 1876. – № 1. – С. 25].

Шкільний товариш Шевченка Бондаренко Гнат Васильович залишив спогади про нього [Одесский вестник. – 1892. – 2 вересня].

К новому року вийдуть печатні мої сочинения (не всі). – Цензурний дозвіл «Кобзаря» 1860 р., в якому Шевченкові було дозволено вмістити лише друковані до заслання твори датовано 28 листопада 1859 р., дозвіл на випуск книги в світ – 23 січня 1860 р. [Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. – С. 346].

…твоя жінка… – О. А. Шевченко.

О людській волі я розпитував… – Ідеться про підготовку селянської реформи і скасування кріпаччини.

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 190 – 191 (текст), с. 483 – 484 (примітки).