Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

9.10.1859 р. До І. М. Сошенка

С.-Петербург 1859. 9 октября.

Посилаю тобі, мій искренний друже, дещо моєї нікчемної роботи. А любій панночці Ганнусі, замість мазурок Шопена, наші пісні. Нехай грає та виспівує, та не радиться з панною Валентиною, вона її доброму не научить.

Напиши мені свій адрес і напиши, як зовуть пана і пані Красковських і як зовуть Чалого і Чалиху. Андрієвському сам занеси рисунок і гарненько поклонись йому од мене.

Не забувай искреннего твого друга Т. Шевченка.

Адрес:

В С Петербург. В Большой Морской, в доме графа Уварова.

Его высокоблагородию Михайлу Матвеевичу Лазаревскому.


Примітки

Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 206).

Вперше надруковано в журналі «Киевская старина» (1895. – № 2. – с. 43) без дати.

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 434 (теж без дати).

Посилаю тобі, мій искренний друже, дещо моєї нікчемної роботи. – З Сошенком Іваном Максимовичем (1807 – 1876), українським художником і педагогом, Шевченко подружив 1836 р. у Петербурзі. Навчаючись в Академії мистецтв (1834 – 1838), І. М. Сошенко звернув увагу на малярську обдарованість Шевченка, познайомив його з Є. П. Гребінкою, В. І. Григоровичем, О. Г. Венеціановим, а через них – з К. П. Брюлловим та В. А. Жуковським. У Петербурзі Шевченко деякий час мешкав на одній квартирі з І. М. Сошенком, 1846 р. зустрічався в Ніжині, 1859 р. – у Києві.

А любій панночці Ганнусі… наші пісні. – У серпні 1859 р. Шевченко познайомився в родині І. М. Сошенка з його племінницею «чорнявою Ганнусею» й надіслав їй з Петербурга українські пісні з нотами в обробці для фортепіано. Очевидно, це були «Малороссийские народные песни» А. Маркевича, вміщені в «Записках о Южной Руси» (СПб., 1857. – Т. 2).

не радиться з панною Валентиною, вона її доброму не научить. – Ідеться про знайому дружини І. М. Сошенка панну Леонтину, польку за національністю, яка намагалася кокетувати з Шевченком і закинула йому «щось хлопське» в загалом добрій польській вимові [див.: Чалый М. К. Жизнь и произведения Тараса Шевченка. – С. 147]. Про недобрий вплив панни Леонтини на племінницю І. М. Сошенка згодом писав М. К. Чалий у листі до Шевченка від 29 листопада 1860 р. [Листи до Тараса Шевченка. – с. 172].

Напиши мені свій адрес… – За свідченням М. К. Чалого, І. М. Сошенко жив тоді в будинку, що належав церкві «Всіх скорбящих» (нині вул. Велика Житомирська, 36).

як зовуть пана і пані Красковських… – З викладачем латинської мови у 2-й київській гімназії Юскевичем-Красковським Іваном Даниловичем (1807 – 1887) Шевченко познайомився, ймовірно, ще до заслання. Зустрічався з ним 1859 р.; в його будинку (на розі Ірининської вулиці та Михайлівського провулка, нині не існує) провів останній вечір перед від’їздом із Києва 13 серпня 1859 р. Дружина І. Д. Красковського Єлизавета Іванівна (дівоче прізвище Анастасієнко), за спогадами М. К. Чалого, «очаровала поэта пением малороссийских песен» [Чалый М. К. Жизнь и произведения Тараса Шевченка, – С. 151].

як зовуть Чалого і Чалиху. – Інспектор 2-ї київської гімназії (в якій І. М. Сошенко з 1856 р. викладав малювання) Чалий Михайло Корнійович (1816 – 1907) познайомився з Шевченком у серпні 1859 р. на квартирі І. М. Сошенка, листувався з ним, допомагав поширювати «Букварь южнорусский», збирав біографічні матеріали про Шевченка і 1882 р. видав його перший життєпис. Дружина М. К. Чалого Надія Василівна – донька священика Стрітенської церкви В. Панова, вийшла заміж 1855 р. Брала участь у громадському житті, викладала у Фундуклеївській жіночій недільній школі. Шевченко відвідував родину Чалих в їхньому будинку на Великій Житомирській вулиці [див.: Жур П. В. Шевченківський Київ. – К., 1991. – с. 230 – 231].

Андрієвському сам занеси рисунок і гарненько поклонись йому од мене. – Андрієвський Марко Олександрович (бл. 1811 – ?) – чиновник для особливих доручень при київському генерал-губернаторі. Провадячи слідство в справі про «богохульство» Шевченка, дав сприятливий для поета висновок, чим допоміг залагодити інцидент. Крім переданого через І. М. Сошенка малюнка (очевидно, офорта з картини М. І. Лебедева «Вечір в Альбано поблизу Рима», один із відбитків якого з дарчим написом Шевченка «Пану Андриевскому» зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка), Шевченко подарував М. О. Андрієвському також «Кобзар» 1860 р.

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 186 (текст), с. 477 – 478 (примітки).