16.02.1858 р. До С. Т. Аксакова
Нижній Новгород | Нижний Новгород. 1858, февраля 16. |
Чтимый и многоуважаемый Сергей Тимофеевич!
Ради всех святых простите мне мое грешное, но не умышленное молчание. Вы так сердечно дружески приняли мою далеко не мастерскую «Прогулку», так сердечно, что я, прочитавши ваше дорогое мне письмо, в тот же день и час принялся за вторую и последнюю часть моей «Прогулки». И только сегодня кончил. А как кончил? Не знаю. Судите вы меня, и судите искренно и милостиво. Я дебютирую этой вещью в великорусском слове. Но это не извинение. Дебютант должен быть проникнут своей ролью, а иначе он шарлатан. Я не шарлатан, я ученик, жаждущий дружеского, искреннего суда и совета. Первая часть «Прогулки» мне показалась растянутою, вялою. Не знаю, какою покажется вторая. Я еще не читал ее, как прочитаю, так и пошлю вам.
Нужно работать, работать много, внимательно и, даст Бог, все пойдет хорошо. Трудно мне одолеть великороссийский язык, а одолеть его необходимо. Он у меня теперь, как краски на палитре, которые я мешаю без всякой системы. Мне необходим теперь труд, необходима упорная, тяжелая работа, чтобы хоть что-нибудь успеть сделать. Я десять лет потерял напрасно, нужно возвратить потерянное, а иначе будет перед Богом грешно и перед добрыми людьми стыдно. Я сознаю и сердцем чувствую потребность работы, но в этом узком Нижнем я не могу на один день спрятаться от невинных моих друзей. Собираюся выехать в Никольское к моему великому другу Михайлу Семеновичу. Дожидаю только товарища из Петербурга. Не знаю, получил ли Михайло Семенович мои «Неофиты» от Кулиша. Мне бы сильно хотелося, чтобы он прочитал вам это новорожденное хохлацкое дитя. На днях послал я ему три или, лучше сказать, одно в трех лицах, тоже новорожденное чадо. Попросите его, пускай прочтет.
Кончили ли вы печатать вашу книгу? Если кончили, то ради самого Аполлона и его прекрасных бессмертных сестер пришлите мне экземпляр. Я теперь читаю так, что попало, здесь даже порядочно читать невозможно. Старыми, разбитыми журналами пробавляюсь, и за то спасибо добрым людям.
Еще раз прошу вас, мой чтимый, мой искренний друже! Простите мне мое невольное прегрешение. Не поставьте в вину мне мое долгомолчание. Я хотя и представил вам причину моего тупого безмолвия, но никакая причина не извиняет невежливости. Еще раз простите и любите сердечно, глубоко полюбившего вас
Т. Шевченка.
Примітки
Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 117).
Вперше надруковано в журналі «Искусство» (1927. – № 2-3. – С. 157 – 158. Публікація М. К. Гудзія).
Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібр. творів. – К., 1929. – Т. 3. – С. 148 – 149.
Відповідь на нині не відомий лист С. Т. Аксакова, одержаний Шевченком, як свідчить запис у щоденнику від 13 січня 1858 р.
…прочитавши ваше дорогое мне письмо… принялся за вторую и последнюю часть моей «Прогулки». – Як видно з відгуків Шевченка про цей лист у щоденнику від 13 січня 1858 р. та з листа до М. С. Щепкіна від 15 – 17 січня 1858 р., С. Т. Аксаков схвально оцінив передану йому через М. С. Щепкіна першу частину повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали». Підбадьорений цим, Шевченко почав доопрацьовувати другу частину повісті, чим і пояснював свою затримку з відповіддю С. Т. Аксакову. Однак той у листі від 19 червня 1858 р. негативно оцінив повість і не радив її друкувати [Листи до Тараса Шевченка. – с. 119]. Автограф другої частини повісті, датований 16 лютого 1858 р., нині зберігається в ІЛ (ф. 1, № 98).
Я дебютирую этой вещью в великорусском слове. – Шевченко прагнув розпочати публікацію своїх прозових творів, над якими працював на засланні. Ще на початку 1840-х років він написав російською мовою драму «Назар Стодоля» та поеми «Слепая» і «Тризна».
Собираюся выехать в Никольское к моему великому другу… – Див. лист до М. С. Щепкіна від 4 січня 1858 р. та примітку до нього.
Дожидаю только товарища из Петербурга. – П. А. Овсянникова.
Не знаю, получил ли Михайло Семенович мои «Неофиты» от Кулиша. – Див. примітку до листа до П. О. Куліша від 4 січня 1858 р.
На днях послал я ему… тоже новорожденное чадо. – Йдеться про триптих «Доля», «Муза», «Слава» (див. лист до М. С. Щепкіна від 9 – 10 лютого 1858 р. та примітку до нього).
Попросите его, пускай прочтет. – Чи ознайомив М. С. Щепкін С. Т. Аксакова з написаними Шевченком у Нижньому Новгороді поемою «Неофіти» та триптихом «Доля», «Муза», «Слава» – не відомо. Перебуваючи в Москві, Шевченко бачився з С. Т. Аксаковим 22 березня 1858 р. (про що зробив запис у щоденнику), але через хворобу письменника лише кілька хвилин.
Кончили ли вы печатать вашу книгу? Если кончили… пришлите мне экземпляр. – Повість «Детские годы Багрова-внука» на той час вже була надіслана Шевченкові до Нижнього Новгорода. 3 березня 1858 р. він записав у щоденнику:
«Давно ожидаемую книгу “Детство Багрова-внука” сегодня получил с самою лестною надписью сочинителя. Книга была послана из Москвы 7 февраля и пролежала до сегодня у сухого Даля. Могла бы и навсегда остаться у него, если бы я сегодня случайно не зашел к нему и не увидел ее. Он извиняется рассеянностью и делами».
Книжки С. Т. Аксакова «Семейная хроника и воспоминания» (М., 1856. – Ч. 1 – 2), «Детские годы Багрова-внука» (М., 1858) з дарчими написами автора, а також «Разные сочинения Аксакова» (М., 1958) до смерті Шевченка зберігалися в його особистій бібліотеці [Анісов В., Середа Є. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка. – К., 1976. – С. 342].
Я теперь читаю так, что попало… – Свою нижегородську лектуру Шевченко тут занадто звузив. Насправді його щоденник і листування того часу засвідчує знайомство поета з численними творами російської (зокрема, й позацензурної), а також західноєвропейської літератури.
М. М. Павлюк
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 161 – 162 (текст), с. 441 – 442 (примітки).