8.12.1856 р. До М. М. Лазаревського

Любий мій єдиний Михаиле!

Вместе с последними пятью главами сего произведения получил я и письмо от Дармограя, в котором он просить мене, а я тебе прошу сделать его этюду такое заглавие:

Матрос,

или Старая погудка на новый лад

(рассказ), – а не этюд.

Часть первая.

Первая часть рассказа заключает в себе десять глав, а как будет велика вторая часть, этого он не пишет, может быть, и сам еще не знает. Еще просит он поправить ошибку, правду сказать, довольно грубую. Он написал, что местечко Лысянка замечательно месторождением знаменитого Богдана Хмельницкого. Неправда, в Лысянке родился не знаменитый гетман, а отец его, Чигиринский сотник Михайло Хмельник, или Хмельницкий. И не по словам летописи Самовидца, как он написал, а по словам профессора Соловьева, который ссылается на киевские «Акты». Еще, тоже не помню на которой странице, он сделал пробел, а за ним и я, нужно было написать фамилию знаменитого череполога Лаватера. Но он, вероятно, забыл, как прозывался этот мудреный немец, а я тоже не вспомнил. Больше он ничего не замечает. Я тоже больше ничего не замечаю. И он передает мне, а я, переписавши на досуге, передаю его новорожденное детище в полное ваше покровительство и распоряжение. Еще он пишет мне, что если и будет вторая часть этого рассказа, то не весьма скоро. Поэтому я и думаю, что лучше не писать «Часть первая».

Тепер от що я тебе проситиму, друже мій єдиний. Якби ти сам побачився с Писемским (за знакомство з ним не будеш мене лаять) та спитав його, чи бачився він з графинею Т[олстой] і що вона сказала йому про Осипова і про «Княгиню» К. Дармограя. І чи получила вона мои письма. І що він тобі скаже, напиши мені, друже мій єдиний. Кланяюсь Василеві, Федорові і Семенові. Оставайтеся здорові, іскреннії други мої, не забувайте сироту на чужині,

Примітки

Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 153).

Рік написання встановлюється за позначкою М. М. Лазаревського на аркуші автографа: «1856 р. из Новопетровского» та його ж відповіддю на цей лист Шевченка.

Вперше надруковано в журналі «Основа» (1862. – № 3. – с. 4 – 5).

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – С. 400.

Відповідь М. М. Лазаревського від 17 січня 1857 р. див.: Листи до Тараса Шевченка. – с. 78 – 79.

Вместе с последними пятью главами сего произведения… – При цьому листі Шевченко надіслав автограф кінця першої частини повісті, згодом названої «Прогулка с удовольствием и не без морали», початок якої був відправлений із листом М. М. Лазаревському та С. С. Гулаку-Артемовському 5 листопада 1856 р.

Хмельницький Зіновій-Богдан Михайлович (бл. 1595 – 1657) – український державний діяч, гетьман України (1648 – 1657), керівник визвольної війни українського народу проти польсько-шляхетського поневолення.

…Чигиринский сотник Михайло Хмельник, или Хмельницкий. – Хмельницький Михайло (? – 1620) – чигиринський підстароста, певний час був сотником Запорозького війська; місце народження не відоме.

И не по словам летописи Самовидца… – Йдеться про козацький літопис XVII ст., написаний анонімом (можливо, генеральним підскарбієм при гетьмані І. Брюховецькому Р. Ракушкою-Романовським) і вперше виданий О. Бодянським (М., 1846). У 1854 р. О. Бодянський доручив А. П. Головачеву переслати Шевченкові цю книжку разом з іншими виданнями історичної літератури (див. лист до О. Бодянського від 1 травня 1854 р. та примітку до нього).

…а по словам профессора Соловьева, который ссылается на киевские «Акты». – Соловйов Сергій Михайлович (1820 – 1879) – російський історик; йдеться про його працю «Очерк истории Малороссии до подчинения ее царю Алексею Михайловичу» (Отечественные записки. – 1849. – Т. 62), яка пізніше виявлена в бібліотеці Шевченка. Соловйов писав:

«Одни говорят, что отец Богдана, Михайло, был польский шляхтич, бежавший из отечества и скрывшийся между казаками… По малороссийским свидетельствам, отец Зиновия, Михаил Хмельник, родился в местечке Лысянке, сперва служил при коронном гетьмане Жолковском, потом был борщиком податей и счетчиком в Чигирине и получил за службу поместье Субботово, после чего видим его сотником в реестровом Черкасском полку» [Отечественные записки. – 1849. – Т. 62. – С. 235].

«Киевские акты» – документи, які публікувалися Тимчасовою комісією для розгляду давніх актів у Києві, співробітником якої Шевченко був у 1845 – 1847 рр. У бібліотеці Шевченка поряд з літописами були два томи «Памятников, изданных Киевскою временною комиссиею» (Киев, 1846 – 1848), надіслані, ймовірно, О. Бодянським у 1854 р. Але Шевченко помилково відносить посилання на ці акти до повідомлення про М. Хмельника – у Соловйова воно стосується іншого матеріалу.

…нужно было написать фамилию знаменитого череполога Лаватера. – Лафатер Іоганн-Каспар (1741 – 1801) – швейцарський письменник; У філософському творі «Фізіогномічні фрагменти для заохочення людських знань і кохання» (1775 – 1778 рр., російський переклад 1817 р.) намагався виявити залежність анатомії людського черепа від характеру людини. Шевченко ставився до цих ідей скептично.

Якби ти сам побачився з Писемским… та спитав його, чи бачився він з графинею Т[олстой] і що вона сказала йому… і про «Княгиню» К. Дармограя. – У листі до М. М. Лазаревського і С. С. Гулака-Артемовського від 5 листопада 1856 р. Шевченко просив передати рукопис повісті «Старая погудка на новый лад» («Матроз») (пізніша назва – «Прогулка с удовольствием и не без морали») О. Ф. Писемському до контори журналу «Отечественные записки». А. І. Толстая писала Шевченкові в листі від 8 жовтня 1856 р.: «Повесть Дармограя хотят напечатать, только с некоторыми изменениями, но где, в каком журнале, еще не знаю» [Листи до Тараса Шевченка. – С. 75], тому саме від неї Шевченко чекав відомостей про влаштування до друку повісті «Княгиня», яку він надіслав редактору журналу «Отечественные записки» А. О. Краєвському наприкінці 1855 або на початку 1856 р.

…чи получила вона мої письма. – Із згаданих тут листів до А. І. Толстої відомий лист Шевченка від 22 квітня 1856 р.

Кланяюсь Василеві, Федорові і Семенові. – В. М. та Ф. М. Лазаревським і С. С. Гулаку-Артемовському.

В. Л. Смілянська

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 115 – 116 (текст), с. 396 – 398 (примітки).