8.10.1856 р. До М. М. Лазаревського

Богу милий друже мій Михаиле!

Коротеньке, невеличке та щире письмо твоє от 8 августа получил я 28 сентября. Довгенько-таки воно летіло, та все-таки, благодарить Бога, долетіло. Спасибі тобі, друже мій єдиний, і за письмо твоє ласкавеє. Спасибі тобі і за гроші. У мене їх тепер так небагато, як у того Лазаря, що сліпці співають по ярмарках. Я сердечне рад, що ви познакомилися з Семеном. Добрий, щирий человек. Не так давно і він мені прислав 15 руб[лів]. Та бреше собі, нівроку йому, пише, що хтось передав йому, щоб послать мені. Може це і була коли-небудь правда, та тепер така стара стала, що похожа на міфологію, сиріч на брехню. Це, бачиш, я до то[го] веду слово, що, познакомившися з Семеном, і ти трохи вивчився в його теє… і справді, за що ти мені винен? Ні за що! Спасибі тобі, друже мій єдиний! Такая неправда лучше всякої на світі правди. Тільки ось що: коли і чим я тобі заплачу за твою братерськую неправду?

Німець Йохим, мабуть, на мене сердиться? Не знаю, за що б йому сердиться? Ми з ним жили і розійшлися добрими приятелями, ні за що б, здається, сердиться. А тим часом Бог його знає. Статуетки мені не дуже потрібні, обійдуся і без їх. А от без чого не обійдуся. Без жизненных припасов, як ти пишеш. Мені тепер дуже і дуже треба одну акварельну краску, називається вона сепія. Семен, я думаю, її знає, бо він таки трохи шнипорить в малярстві, вона буває різних фабрик, але найлучша Римская сепія. Оце тобі форма плитки і надпись Sepia De Roma. Достать її можна в красочном магазине, що коло Академії художеств. Пришли ради святого искусства дві плитки. Та ще якби ти мені з краскою прислав пару кистей добрих акварельних толщины в обыкновенную папиросу, то тойді б уже я тобі спасибі сказав. Тілько кисті уміючи треба вибрать. Не знаю, чи Семен тямить що в сім ділі. Тут треба маляра аквареліста. Та в Семена, я думаю, найдеться знакомий такий майстер. Та ще якби до кистей прибавить 6 штук карандашей № 3-го фабрики Фабера, то тойді б я тілько Богу помолився б та й білш нічого.

Кланяюсь Семенові і жіночці його і цілую дочку його. Кланяюся Федорові і Василеві, де він тепер? Як побачишся з здоровим Осипом Єзучевським, то і йому кланяюсь. Глухому Галузі, коли знаєш, і йому, і всем землякам моим, которые хоч згадують про мене.

Напиши мені, будь ласкав, про Левицького, де він повертається.

Прощай, мій искренный, мій єдиний друже, не забувай безталанного й щиро любящого тебе Т. Шевченка.

Р. S. Чи раз батька по морді вдарить, чи двічі, перед Богом, говорять, отвечать однаково. До всього того, що я те[бе] просив, прибав ще ось що: 4 штуки чорного французского карандаша № 2 фабрики Le Conté и белого 4 штуки тієї ж фабрики № 1. Та тушевального чорного порошка 4 золотника. Тепер уже білш нічого не попрошу, бо зараз письмо печатаю. А якби ще день полежало, то, може б, ще що видумав. Пришли, мій голубе сизий! А я тобі на ту весну киргизя замурзане пришлю.

Може трапиться, що не достанеш Sepia de Roma. То возьми фабрики Шанеля.

Примітки

Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 152).

Вперше надруковано в журналі «Основа» (1862. – № 3. – С. 3 – 4) з неточностями.

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 396 – 397.

Відповідь на лист М. М. Лазаревського від 7 серпня 1856 р. [Листи до Тараса Шевченка. – С. 72 – 73].

Спасибі тобі і за гроші. – М. Лазаревський надіслав Шевченкові 20 крб.

У мене їх тепер так небагато, як у того Лазаря, що сліпці співають по ярмарках. – Один із записів тексту лірницької пісні про Лазаря див.: Малинка А. Кобзарь Петро Гарасько й лирнык Максим Прыщенко // Киевская старина. – 1893. – № 7-9. – С. 442 – 443.

Я сердечне рад, що ви познакомилися з Семеном. – Йдеться про С. С. Гулака-Артемовського, який ознайомив М. М. Лазаревського й А. М. Марковича з листом Шевченка до нього від 30 червня 1856 р.

Німець Йохим, мабуть, на мене сердиться? – Йдеться про К. Йохима (див. примітку до листа до С. С. Гулака-Артемовського від 30 червня 1856 р.).

Кланяюся Федорові і Василеві… – Братам Ф. М. та В. М. Лазаревським.

Глухому Галузі, коли знаєш, і йому… – Я. Ю. Галузевському.

Напиши мені, будь ласкав, про Левицького… – С. П. Левицького.

В. Л. Смілянська

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 111 – 112 (текст), с. 394 (примітки).